Так ніхто й не кохав: для чого іноземцям фіктивні шлюби в Україні

24 вересня, 2012  ▪  Валерія Бурлакова  ▪  Версія для друку

Перелік підстав для постійного проживання в Україні досить широкий. Це, зокрема, наявність близьких родичів – громадян нашої держави, бажання інвестувати в економіку країни суму від $100 тис., статус біженця тощо. Але найдоступнішим способом «прописатися» тут є шлюб


Любить – не любить
Про перевірки на фіктивність шлюбів з іноземцями на Заході ходять легенди. Представники американської міграційної поліції можуть завітати до сімейного гніздечка «молодят» навіть уночі. У Німеччині відповідна служба має право порпатися в особистих речах і просити показати спільні фото. У Бельгії за фіктивне одруження передбачена кримінальна відповідальність.

До заходів контролю, щоправда значно м’якших, вдаються і деякі пострадянські країни. Популярна серед певного прошарку мігрантів Російська Федерація шлюби на фіктивність не перевіряє, натомість у Білорусі з 2010 року на запитання «любить – не любить» відповідає місцевий Департамент з громадянства і міграції МВС. Законодавство наші сусіди не змінювали – просто почали «відпрацьовувати» потенційних брехунів.
Водночас за обман білоруси та їхні закордонні обранці не відповідають: держава просто анулює нечесні шлюби та вже отримані на їхній підставі дозволи на постійне проживання в країні.
Чинне українське законодавство містить визначення фіктивного шлюбу: «Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя». Такий союз суд може визнати недійсним. Однак, по-перше, шанси на це мінімальні, адже жодні перевірки на щирість почуттів закоханих у нашій країні не відбуваються. А по-друге, за фіктивний шлюб у нас не передбачено ані кримінальної, ані адміністративної відповідальності.
Схема оборудки 
Киянка Аліса шукає фіктивного чоловіка для молодшої сестри – 23-річної Ксенії. «Це коштує 8 тис. грн, – розповідає вона в особистій розмові. – Національність неважлива. Якщо влаштовує ціна, домовимося». Йдеться про укладення шлюбу на два роки, що надасть чоловікові право отримати посвідку на проживання в Україні (ПНП), тобто всі права пересічного українця, крім виборчого та можливості обіймати державні посади.
Загалом 8 тис. грн (близько $1 тис.) – ринкова ціна фіктивного шлюбу. Ринкова в буквальному сенсі слова, адже саме за $800–1000 зазвичай домовляються про одруження на українських ринках, де часто працюють іноземці.
Приблизно стільки шлюб коштуватиме на одеському «7 км», харківському «Барабашово», київській «Троєщині» тощо. Однак просто йти на ринок і пропонувати руку та серце місцевим «бізнесменам» безперспективно – досить закрита система. «Ці хлопці зазвичай одружуються з тутешніми продавчинями», – пояснює Катерина, що торгує одягом second hand на ринку біля столичної станції метро «Лісова». За словами джерел Тиждень.ua, свою закриту для інших «фірму», що займається фіктивними шлюбами, має майже кожна національна спільнота в Україні.
В інтернеті все доступніше, прозоріше. Але й дорожче. «Нуждаюсь в фиктивном браке на гражданке РФ или Украины вознаграждение до $2 тыс. С пропиской на 1,5 года и видом на жительство. Очень срочно. Сам из Минска» (тут і далі орфографію дописувачів збережено. – Ред.), – пише у спеціалізованій групі в одній із соціальних мереж хлопець на ім’я Володимир. Він один із небагатьох, хто приблизно називає суму винагороди майбутній дружині. Зазвичай же, як це буває на базарі, її озвучують не покупці, а продавці: «Пропоную фіктивний шлюб для отримання українського громадянства, $3 тис.», – лаконічно рекламує себе чоловік на ім’я Денис. Жодних інших умов, крім одержання грошей, він не висуває.
Жінки, як правило, вибагливіші. «Національність для мене неважлива, – домовляється з Тиждень.ua пані Бородавко. – Але хотілося б прізвище благозвучне». Дехто з дівчат, готових на аферу, взагалі погано уявляє, про що йдеться. «Пропоную фіктивний шлюб для отримання громадянства в Україні. $4 тис.», – пише в мережі Олена. Зважаючи на світлини, дівчині немає й 20 років. У приватній розмові окреслює схему сімейного життя: «Дві зустрічі: одна під час розпису, одна під час розлучення». Й пояснює свої умови: «Фіктивний шлюб триватиме один-два роки, до здобуття громадянства».
Але насправді посвідка на проживання (що громадянством не є) – це щонайменше два роки шлюбу. Поки розцінки «аматорів» коливаються від $700 до 4 тис. незрозуміло за що, дехто цілком успішно ставить фіктивні шлюби на конвеєр. Це бізнес. Наприклад, для бюро «Валентина».
Шляхетна справа
Цілком легально зареєстровані ще 1999 року підприємці пропонують «комерційний шлюб на гарній емоційній основі». У комплекті з ним можуть іти помешкання, прописка тощо. На відміну від дівчат, які навіть не знають, на який термін потрібно укласти шлюб, бізнесмени відразу заспокоюють: «Досвід роботи ми маємо, клієнтів також».
Шлюб із допомогою ділків з міста Новоград-Волинського Житомирської області коштує менше, ніж у колег зі столиці. «У Києві ця послуга обійдеться в $4–4,5 тис.», – переконують вони. У «Валентині» ж – у $3 тис. «У цю суму входить все, – розповідають у бюро. – Реалізація замовлення – один-два місяці». Професіонали обіцяють: розлучення не відбудеться раніше від «потрібного терміну». «До документів додаються чек на сплату послуг, шлюбний контракт, гарантія 100%. Надсилаю документи, за наявності яких ця діяльність є законною», – пише Тиждень.ua представник бюро. Серед них навіть свідоцтво платника єдиного податку.
Хоч без підстав
Не гидують такими справами в нашій країні й поважні юридичні контори. Принаймні вони завжди готові підказати, що і як зробити, аби надалі один із молодят скористався їхніми послугами зі швидкого здобуття легального статусу. Правники охоче пояснюють, наприклад, як «зберегти» фіктивну родину протягом необхідного терміну.
«Зобов’язати перебувати в союзі певний проміжок часу можна на підставі шлюбного контракту, який міститиме вимоги про виплату фінансової або іншої компенсації внаслідок розірвання шлюбу, скажімо, раніше ніж через два роки», – радять мені як особі, що бажає фіктивно одружитися, щоб отримати ПНП, у відомій столичній юридичній компанії. Надалі вони готові супроводжувати здобуття посвідки на проживання «за наявності вже наявного шлюбу з громадянином України».
«Супровід таких процедур – це наша робота. Факт фіктивності шлюбу ніхто не перевірятиме», – заспокоюють вони. Наступний крок – отримання постійної ПНП. Деякі ж правники радять і шлюбом не перейматися. «Вам не потрібно чекати два роки у шлюбі, – зауважують в особистому листуванні найдосвідченіші з них. – Ми надаємо юридичний супровід у вирішенні проблемних питань. Один із варіантів – одержання посвідки на проживання без підстав».
Сміття з хати
«Безпідставна» ПНП коштує дорого – від $6 тис. Тому багатьом доводиться все ж таки одружуватися – це вдвічі дешевше навіть за максимальною ціною. Але й підводних каменів у таких шлюбах чимало, насамперед для громадян України. Фіктивний союз з іноземцем може призвести найрізноманітніших неприємних наслідків.
Мати-одиначка Юлія з Донецька за 5 тис. грн не просто розписалася з іноземцем, а й визнала його батьком своєї дитини. Завдяки цьому, як батько громадянина України, чоловік здобув право здобути громадянство у стислі терміни. За що дівчині обіцяли додаткові гроші. «Минуло вже шість місяців», – розповідає донеччанка. – «А він не виходить на зв’язок, не пересилає мені гроші. Я стала звертатися до адвокатів, але всі відмовляються від цієї справи. Хочу позбавити його батьківських прав. Але як це зробити, ніхто з юристів не знає – я їм тільки плачу невідомо за що. Звертатися до міліції боюся, тому що все було незаконно…»
Інша історія трапилася в Одесі. Уклавши шлюб із дівчиною Світланою, громадянин Азербайджану незаконно за додаткові гроші – «як член родини» – зареєструвався на житловій площі дружини, де також мешкав її батько. Згодом «молодята» розірвали шлюб. Світлана поїхала до Німеччини, а прописаний у квартирі Акіф не тільки сам там мешкав, а й перевіз до Одеси з Баку першу дружину з донькою. Згодом туди перебрався й брат іноземця.
Батькові Світлани вдалося домогтися того, що Акіфа виписали з помешкання. «Але він і далі проживав у моїй квартирі, незважаючи на звернення до міліції», – розповідає чоловік. Йому погрожували фізичною розправою, але врешті-решт «гості» просто змінили замки у дверях. Одесит у власне житло потрапити не може досі.

Коментарі

  1. Всі ми розуміємо, що потрібно це тільки для того - щоб отпримати посвідку на проживання. Можете також тут прочитати більше - Посвідка на Тимчасове або Постійне Проживання в Україні
    Як Ви думаєте, іноземців у нашій країні буде більше?

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні публікації