Молодята повісилися на одній гілці
Аліна Білорибкіна і Кирило Торохтій побралися три місяці тому таємно. Чоловік скаржився, що його родичі були проти весілля
— Вони прямо на колінах повісилися. Тим же куском вірьовки зв'язали руки, — згадує житель села Раденськ Цюрупинського району на Херсонщині. 11 вересня, у Всесвітній день запобігання суїциду, у лісі за селом скоїли самогубство 24-річна Аліна Білорибкіна та 22-річний Кирило Торохтій. Висіли на одній мотузці.
— Тіла знайшли грибники, — розповідає дільничний Сергій Киряш. — Ми виїхали, зняли обох. Їхні рюкзаки стояли поряд. Там лежав зошит, типу щоденника, де вони розписували свої плани, мрії. Хотіли дітей. Судячи із записів — самогубство не було спонтанним. За кілька днів до цього розписали, кому мають дістатися їхні речі. Дівчина відіслала свою швейну машинку родичці.
Кирило Торохтій родом із міста Краматорськ Донецької області, Аліна — з Кременчука Полтавської. Познайомились у Харківському політехнічному університеті. Аліна закінчила факультет фізики металів, Кирило навчався на шостому курсі, мав отримати диплом спеціаліста кріогенної електроніки. Спочатку жили у гуртожитку №3.
— Познайомились у когось на дні народженні, — згадує 24-річна Вікторія Даниленко, знайома подружжя. — Аліна була тоді на третьому курсі, Кирило — на першому. Зустрічатися почали одразу. Аліна була з характером, до того багатьом відмовляла. А Кирило зразу її підкорив. Вони були контрастною парою. Він — тихенький, скромний, вона ж бойова. Обоє були відмінниками, кращими студентами вузу. Кирило отримував підвищену стипендію, єдиний із групи міг претендувати на аспірантуру. Аліна теж хотіла вступити в аспірантуру Інституту монокристалів. Жити разом стали два роки тому. Тоді у нас якраз ремонт у гуртожитку почали робить. Кирило хотів виїхати на квартиру, але грошей вистачало тільки на кімнату із хазяйкою.
Хлопець скаржився однокурсникам, що його батьки — проти шлюбу з Аліною. Мовляв, вони розраховували, що син вивчиться, поїде на стажування за кордон, зробить кар'єру. Через це відмовились допомагати. Три місяці тому пара таємно розписалась.
— Вони не дуже афішували своїх стосунків, — продовжує Вікторія Даниленко. — У гості нікого не запрошували. Їм і запрошувати було нікуди. На літо поїхали до баби у Херсон, щоб зекономити на квартирі.
— Планували доглянути її, а вона переписала їм хату, — додають у обласному управлінні міліції. — Але почали конфліктувати, певний час жили у хліві.
Напередодні трагедії Кирило телефонував батькам. За попередньою версією: дуже полаялися. Того ж дня Аліна посварилася з бабою. Узяли кредитну картку і вирішили поїхати до Криму автостопом.
— Увечері 10 вересня зняли тисячу гривень із кредитки, купили мотузку, газованої води, солодощів, — розповідають у міліції. — На таксі доїхали до Раденського, зайшли углиб лісу. Під деревом повечеряли. Потім зав'язали петлі і повісилися на одній гілці. Ознак насильницької смерті ми не виявили. Зараз триває дослідча перевірка. Якщо встановимо доведення до самогубства — порушимо справу.
Однокурсники Аліни та Кирила створили групу пам'яті у соціальній мережі "В Контакті". Збирають кошти на похорон. Родичі молодят приховують місце і час процесії.
— Вони стали заручниками обставин, — говорять студенти. — Обоє були амбітні. Викладачі їм постійно казали, що такі фахівці, як ви, у світі на вагу золота. А вийшло так, що Аліні не вдалося влаштуватися за спеціальністю. Працювати, наприклад, продавцем у магазині вона не могла. Кирилу теж треба були гроші, щоб учитися далі. А їх не вистачало катастрофічно.
Наш коментар:
Сумна стаття. Дуже сумна. Під статтею понад сотню коментів. В основному пишуть бидло-коментатори. Коменти у них злі, а мертве подружжя обзивають дураками. Дають безліч порад типу: щоб заробити гроші можна було йти вагони розвантажувати чи на базарі торгувати. Інші пригадують післявоєнні часи: жилось погано, але ніхто з-за цього не вішався.Вони самі не усвідомлюють, чому пишуть ці коменти.
А відповідь проста, як двері. Бидло-коментатори займаються самоіндукцією: доказують одне-одному своїми постами, що живуть правильно. Але доказати не можуть. Ну і ніхто з них не розвантажував вагони.
До кожного суїциду можна підійти з точки зору медика-психіатра і пояснити суїцид певним набором обставин і вразливою психікою. Типу наклалось все зразу одне на одне і вийшов резонанс. Але таке пояснення - гниле! Медики можуть пояснити кожний окремо взятий суїцид, але не можуть пояснити його, як масове явище. Не пам'ятаю цифр, але Україна у Європі одна з лідерів по суїцидам. Особливо суїцидальна сільська місцевість. Там смертей на душу населення більше, ніж у місті. Та й чисто з медико-психіатричної точки зору аргументи не витримують критики: наш психіатр три рази обсереться, а в зашморг все одно не полізе, бо сили волі бракуватиме. Слабаки не вішаються!
А повісились люди розумні. Бидлу їх логіка здається незрозумілою, але тільки здається. Насправді, на рівні підсвідомості, бидло причину розуміє: вони не хотіли стати бидлом. Причина суїциду не в абсолютній неможливості заробити грошей, а в неможливості їх заробити в достатній кількості у відповідності з власним моральним кодексом! Ну, вагони розвантажувати, коли в країні третина економічно-активного населення, по даним "Тижня", безробітні, то навряд чи. Але на якомусь базарі торгувати можна. Але вибравши базар, треба поставити хрест на власній мрії, бо вчитись і торгувати, реально неможливо. Маю на увазі саме вчення, а не отримання диплому. Та й то, грошей може не вистачити.
Не годиться і порівняння з післявоєнними роками. Жилося голодно, але соціальних ліфтів було безліч, враховуючи купу "вакансій", що їх створила війна. Була віра і ця віра підкріплювалась реальними справами. Інша справа - зараз.
Гроші можна ще заробити проституцією, включаючи і чоловічу. Можна навіть когось пограбувати чи вбити і забрати в нього гроші. Коротше кажучи, шляхів униз безліч, а вверх - жодного. І от в одну мить хтось з подружжя осягнув момент істини: на верх шляху нема! А бидлом ставати ніхто з них не схотів. Вихід тут тільки один і цей вихід зветься смерть.
Міг самурай кинути меча і найнятись до якогось купця вантажником? Міг, звичайно. Але він переставав бути самураєм. Кодекс Бусідо говорить: життя - пір'їнка, а обов'язок перед імператором - гора!
Життя наше не зважаючи на показну релігійність, атеїстичне. Це значить, що людина - хазяїн своєї долі, включаючи і смерть. Нас не питали, чи хочемо ми народжуватись, але вмерти можна і за власним бажанням. Ніяких обов'язків перед Богом в атеїста не існує. В конкретній ситуації дітей молодята не мали, батьки і родичі виявились сволотами, тому ні перед ким, крім самих себе і одне перед одним, обов'язків не мали. Все холодно, по-самурайськи, обміркували, роздали речі, які на тім світі все одно не потрібні, а живим ще знадобляться, поїхали в лісок, випили газованої води за упокій своїх душ, і в зашморг. Разом, в одному пориві. Земля вам пухом, студенти.
Коментарі
Дописати коментар