Про дикунів з блискучим намистом Влади...

Постійне посилання: http://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5198c224b7f5d/view_print/

Ірина ФаріонДепутат верховної ради України, член політради ВО "Свобода"

19 травня 2013, 15:14

Теза перша. Велич нації і сила держави будується мистецтвом і війною. Проінтерпретую це латинське прислів'я в контексті теперішніх політичних обставин. Мистецтво – це духовна сила, яка на будь-якому рингу рано чи пізно здобуває перемогу, хоча б з огляду на безсмертність духу. Господь та історія сьогодні дає нам нові виклики на межі психологічної втоми, безпрецедентного відступництва, здичавілої продажности, зловісного цинізму, інформаційної чорнухи та інтелектуального виродження. Справді, коли душу давно продано, торгують лише матеріяльним. Політична проституція і невігластво здобули найвищу ціну. Споживацтво й абсолютний нігілізм на тлі вимріяного тріюмфального матеріяльного добробуту, на думку сучасного відомого філософа П. Рикера, "дорівнює небезпеці атомного знищення, а може, навіть перевищує її".

Як уберегти свою душу від цього клекоту біди? Можливо, так, як інстинктивно захищаємо себе від голоду та холоду? Джерело необхідної внутрішньої рівноваги в усвідомленні, що ти сам собі найкращий лікар. Тільки твої мікросправи можуть народити велику справу творення нашої держави. Не так державні інституції творять державу, як світогляд її громадян. Це те, що є найбільшою проблемою і потребою нашого найактивнішого впливу. Зміна свідомости – це зміна держави. Соціяльні пріоритети без базової розбудови національних морально-духових цінностей не мають жодної перспективи для країни. Перетворювати життя лише у бізнес – це самогубство.

Життя людини – це передусім духове і моральне зростання. Саме як носій морально-духових цінностей людина постане перед Богом, а не як власник приватних капіталів. Життя держави – це національне і націоналістичне зростання. 

Логічно, що ЛЮДИНА СВОБОДИ найбільше цінить закони моралі у собі й інших та закони національного духового поступу, що здійснюються через визначальне: свою релігію, мову та культуру; через інтелектуальний потенціял нації (царина освіти і науки); через національний інформпростір (радіо, телебачення, книговидавництво, Інтернет-ресурс тощо). Саме це творить національну ідентичність і саме це на прицілі знищення у регіоналів та капіталістичних комуністів – дикунів із намистом влади. Саме денаціоналізація призводить до повної економічної і розумової залежности (О. Потебня), додам, і відсталости.

Аби захистити нашу національну ідентичність, що виростає із законів моралі та національного духового поступу, є, як свідчить назване латинське прислів'я, випробуваний спосіб – війна. Сьогодні не так зі зброєю у руках, як війна на ментальному рівні: принципове і категоричне несприйняття і блокування кримінальної українофобії, космополітичного розгулу, ліберальної вседозволености, морального виродження і фінансової диктатури. Джерело цієї ментальної сили – націоналістична ідеологія, бо саме вона народжується з душевного поклику; з аристократичного Духу, що не приймає жодної форми людського приниження і поневолення; з потужного інтелекту, що відкриває людині правду; з природних полярностей – любови і ненависти: любови до Свободи як усвідомленої потреби і ненависти до Сваволі як породження аморальности. Як свідчить історія, причиною занепаду великих держав була аморальність їхньої провідної верстви.

Теза друга. Лише прикладом відваги і безкомпромісности можна впливати на оточення так, аби воно з маси лакеїв обернулося в націю (О. Теліга). У цьому полягає основна місія "Свободи" як політичної сили. Кожен день нашої зустрічі з людьми, кожен наш мікро- чи макрочин, кожна опублікована праця тощо працюють на збільшення націоналістів. Тому коли у когось закрадаються сумніви щодо нашої перемоги, то не забуваймо про інше: ми постали для дуже тяжкої і довготривалої праці, може, і такої, як довготривалою була наша неволя. Видирання рабів із цієї ментальної неволі невимірно важче, ніж просте заманювання чи застрашування інфантильної маси навіть не історизмом, а архаїзмом "фашисти". Пригадуєте Р. Шухевича: "Я не боюся за наше майбутнє, коли знаю, що наші засуджені сільські хлопці гинуть з окликом: "Хай живе Україна!"". Нам не треба зараз гинути – треба вистояти, відродити і примножити подібних хлопців і дівчат, мужів і жінок, а отже, спільноту українців на противагу хохлуям, яничарам, савєцкім чєлавєкам і московським окупантам.

© 2000-2012 "Українська правда"