Ленін. Кремлівський упир

► Багато що про людину може повідати її походження, з якого вона роду-племені. За радянських часів родовід Леніна був державною таємницею. Сам Ленін в "Анкете для перерегистрации членов Московской организации РКП(б)" від 17.IX. 1920 р. на запитання про "национальность; родной язык" відповідає: "русский".

► Сестра Леніна Анна та племінниця Ольга Дмитрівна про батьків Леніна писали, що вони "русские", а батько Леніна походив "из бедной мещанской семьи". Батько Леніна говорив, що він "отчасти калмык", а от про другу частину свого родоводу чомусь промовчав.

► Насправді в генеалогії Леніна по батькові дві лінії – калмицька і чувашська, а по матері – три лінії: єврейська, німецька і шведська.

► "Ленін" – це один із 150 псевдонімів Володимира Ілліча Ульянова. Народився він 22 квітня 1870 р. в м. Симбірську. Батько, Ілля Миколайович Ульянов, 1931 р. н., місце народження – м. Астрахань. Закінчив Казанський університет, директор народних училищ Симбірської губернії, дійсний статський радник (цивільний чин IV класу з 14-и "Табели о рангах", що відповідав військовому званню генерал-майора), нагороджений орденами імперії, в т. ч. орденом св. Станіслава 1-го ст., потомственний дворянин. 

► Мати, Марія Олександрівна Ульянова (дівоче прізвище Бланк), 1835 р. н., місце народження – м. Санкт-Петербург, освіта домашня, з потомствених дворян. Заміж вийшла пізно, в 28 років. Батьки Леніна обвінчалися в Пензі 1863 року, де Ілля був викладачем Пензенського Дворянського інституту, а Марія проживала із сестрою Анною, дружиною директора Дворянського інституту І. Веретєннікова.

► У сім`ї Ульянових народилось 8 дітей, з них двоє померли в дитинстві, а Ольга у віці 19 років. Сім`я Ульянових жила у Симбірську досить відлюдно, у великому власному двоповерховому будинку з садом, з прислугою і садівником. По калмицькій лінії предок Леніна Лук`ян Смирнов належав до заможної верхівки одного з монголомовних калмицьких племен, яке сповідувало ламаїзм і з ХVII ст. кочувало в межиріччі Уралу, Волги і Дону. Його син (і прадід Леніна) Олексій Смирнов вже на початку ХІХ ст. відомий як міщанський староста м. Астрахані. Був багатою людиною, займався підприємницькою діяльністю, мав великий будинок, конюшні, багато дворових людей.

► По чувашській лінії прадід Леніна Василь Ульянін – із селян Нижньогородської губернії. Його син Микола Ульянін, дід Леніна, з 1808 р. приписаний до міщан м. Астрахані, заможний майстер-кравець, мав двоповерховий будинок, "низ каменный, верх деревянный, со службами". 1811 року за загадкових обставин Олексій Смирнов видав свою 23-річну дочку Анну заміж за 53-річного Миколу Ульяніна. Анна Олексіївна народила п`ятьох дітей: трьох дівчат і двох хлопчиків. Всі вони вже носили прізвище Ульянови, були православними. Останній із них – Ілля народився в 1831 р., коли немічному і прикутому до ліжка Миколі Ульяніну було вже 75 років.

► Хрещеним батьком Іллі був багатий астраханський купець і підприємець Микола Агафонович Ліванов. Він з турботою ставився до Іллі, часто бував у сім`ї Ульяніних. Біограф Леніна А. Арутюнов наводить докази того, що саме Ліванов міг бути фізичним батьком Іллі. У будь-якому випадку, про калмицьке походження свідчать типові монголоїдні риси обличчя як Іллі Миколайовича, так і його дітей.

► Брат Іллі Василь був керуючим і компаньйоном відомих у другій чверті XIX ст. вірменських купців Алабових, яким належали соляні шахти, торгово-промислові підприємства і транспортні засоби на Волзі і Каспії. Василь Миколайович пересилав Іллі великі грошові перекази навіть тоді, коли той уже обіймав солідні посади і не потребував допомоги.

► По єврейській лінії прадід Леніна Мойша (Мошко) Іцкович Бланк (1763–1852) – багатий єврей-міщанин м. Староконстянтинова Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Мав будинок вартістю 4000 руб., торгував спиртним, цикорієм та ін. Його щорічний прибуток складав 1290 руб. сріблом. У Мойші і його дружини Мар`ям було двоє синів і троє дочок.

► Мойша Бланк мав важкий і неврівноважений характер, був грубим, невитриманим, жорстоким, істеричним, мстивим; ці риси Мойші передались і його відомому правнуку. Мойша неодноразово був помічений у шахрайстві і крадіжках. Конфліктував з сусідами, доносив на них, аби здобути прихильність начальства і підтримати свою репутацію. 1808 року Мойшу звинуватили в підпалі 23 будинків євреїв м. Староконстянтинова, а щоб відвести від себе підозру, він частково підпалив і свій будинок. Чи здатна на таке людина з нормальною психікою? Від судового переслідування Мойша відкупився, але через загальну ненависть 1809 року переїхав до м. Житомира.

► Мойша Бланк не дуже дотримувався приписів іудаїзму і послав своїх синів вчитися не в єврейську школу-хедер, а в школу з викладанням російською мовою. У сім`ї Бланків сварки були постійним явищем, особливо ворогував Мойша з синами. Тому Абель і Сруль порвали з іудаїзмом і 10 липня 1820 р. в Самсонієвському соборі м. Санкт-Петербурга прийняли православ`я. Хрещеним батьком Абеля став сенатор, дійсний статський радник Дмитро Баранов (того року він був з інспекцією у Волинській губернії), хрещеним батьком Сруля – граф, дійсний статський радник Олексій Апраксін. Після хрещення Абель став Дмитром, а Сруль – Олександром.

► Брати відмовилися від батька і назвалися Дмитровичами, за іменем хрещеного батька Абеля. За сприяння хрещених батьків братів зарахували до Медико-хірургічної академії, яку вони закінчили 19 липня 1824 р. за спеціальністю хірург-акушер. Мойша Бланк після смерті дружини також порвав з вірою предків і охрестився у місцевого священика, бо це було вигідно для його торгових справ.

► Знаючи про успіхи синів (хоча ті і не підтримували з батьком стосунків), Мойша подав скаргу імператору і через Сенат 1825 року добився рішення про відшкодування збитків, яких він нібито зазнав при пожежі 1808 р. Майно постраждалих було виставлено для продажу на користь Мойші, але його так ніхто і не купив. Мстивим був Мойша Бланк! Олександр Бланк служив на різних посадах у Смоленській губернії, у Санкт-Петербурзі, Пермі. Остання його посада – інспектор госпіталів збройових заводів м. Златоуста, де він 1847 року вийшов у відставку в чині статського радника (V клас, який відповідав військовому званню бригадного генерала) і з титулом потомственого дворянина.

► Німецько-шведська лінія родоводу Леніна. 1829 року Олександр Бланк
одружився у Санкт-Петербурзі на німкені Анні Гроссшопф. Анна, лютеранського віросповідання, за чоловіком перейшла в православ`я. Батько Анни, Іоган Готліб, обрусілий німець, займав солідні посади в бюрократичній ієрархії Санкт-Петербурга і походив з багатої і знатної родини Гроссшопфів з Північної Німеччини. Дослідник німецької лінії в родоводі Леніна швейцарський професор Хааз серед близьких родичів Леніна називає Ернста Куринуса, домашнього вчителя кайзера Фрідріха III, гітлерівського генерал-фельдмаршала Моделя, який воював проти СРСР в 1941–1945 рр., генерала Мантейфеля, колишнього президента ФРН Ріхарда фон Вайцзеккера, генерала Шпейделя.

► У сім`ї О. Бланка було шестеро дітей – син і п`ятеро дочок, серед них – Марія. 1838 року Анна померла, і Олександр одружився на її сестрі – вдові Катерині фон Ессен, проте жили вони в цивільному шлюбі. В сім`ї Бланків, як і пізніше в сім`ї Ульянових, розмовляли німецькою мовою. Після виходу у відставку Бланк купив у Казанській губернії маєток Кокушкіно – 40 душ кріпаків, 668 десятин землі, водяний млин, великий красивий будинок з колонами.

► Олександр Бланк був жорстокою людиною з крутим норовом. На ніч наказував загортати дочок у мокрі простирадла, щоб укріпити (!) їм нерви. Або помітить, бувало, в селі бродячого собаку і велить: "...поймать, доставить повару и чтоб немедленно изжарить к столу, с картошкой". Ульянови літом любили відпочивати в Кокушкіно, а в 1870 р. Бланку показали його внука Володимира. Отже, сім`я Леніна, його предки належали до заможних верств, які вірою і правдою служили імперії.

► Сам Ленін майже на всіх дореволюційних документах підписувався: "Потомственний дворянин Владимир Ульянов". Ленін не мав ні краплі слов`янської крови. В генетичному відношенні Ленін – потомок від змішування двох віддалених расових генотипів: калмиків+євреїв-ашкеназі, нащадків хазар, ворогів України-Русі, і північно-європейського расового генотипу. Як свідчать антропологія і генетика, в потомстві від змішування двох різних генетичних програм (як і в потомстві від близьких родичів) спостерігається розбалансованість біологічної структури, порушення психічного і морального здоров`я. За даними міжнародної криміналістичної і психіатричної статистики, серед таких гібридних індивідів вища злочинність, більше клятвовідступників, більший відсоток нервових, фізичних, сексуальних відхилень.

► Радянські біографи Леніна писали, що батько Леніна був високопорядною людиною, хорошим організатором і вихователем, а мати "...цілком присвятила себе дітям, ростила їх чесними, працьовитими, чутливими до потреб народу". Які ж діти виросли в сім`ї Ульянових? Брат Леніна Олександр був повішений 8 березня 1887 р. за підготовку терористичного замаху на життя глави держави – імператора Олександра III. Написати прохання про помилування відмовився.

► Сам Ленін, його сестри і брат стали професійними революціонерами, а за сучасною термінологією – терористами. "Самый человечный человек" Сучасники відзначають характерну зовнішність Леніна – зросту нижче середнього, рано облисів (в 21 рік), маленькі колючі карі очі, нездоровий колір вилицюватого рухливого монгольського обличчя. Не вимовляв звук "р".

►► Будучи одруженим, мав і нетрадиційну сексуальну орієнтацію, його партнерами були Зінов`єв і Троцький.

► У бесідах, полеміці співрозмовників відштовхувала його грубість, самовдоволеність, презирство до співбесідника. Зазвичай дозволяв собі різкі випади аж до грубої лайки, особливо коли опонент з ним не погоджувався. Коли не знаходив відповіді на аргументи опонента, то вульгарно заявляв: "Плевать я на него хотел".

► Ленін з відзнакою закінчив Симбірську гімназію, директором якої був Ф. Керенський (батько майбутнього голови тимчасового уряду О. Керенського). 1891 року екстерном склав екзамени на юридичному факультеті Імператорського Санкт-Петербурзького університету, проте в залі №1 колишнього центрального музею Леніна в рамці висів диплом, в якому було ясно вказано його власника: "Владимиръ Ивановъ Ульяновъ". Тож чи належав цей диплом Володимиру Іллічу Ульянову? Лише півтора року, в 1892–93 рр., Ленін займав посаду помічника присяжного повіреного, та й то провів лише кілька судових справ. А протягом 23 років свого життя, до листопада 1917 р., він ніде не працював.

► 17 років провів Ленін у еміграції разом з дружиною Н. Крупською, родичами і "партийным товарищем", а насправді – коханкою Інесою Арманд.

► А до цього, була одна пікантна ситуація... Мешканці будинку на Невському 100 неодноразово зверталися до влади з скаргами на квартиронаймачку Крупську у зв'язку з тим, що вона, не маючи на те дозволу влади і спеціального квитка, у не встановленому для цього місці (на орендованій квартирі), займається проституцією, перетворивши цю діяльність на основне джерело доходу. До поліцейського рапорту додавалися письмові заяви сусідів Надії Костянтинівни. Під час спеціального рейду з виявлення осіб, які незаконно займаються проституцією, на квартирі громадянки Крупської Надії Костянтинівни був виявлений та затриманий, "молодий дворянин" Ульянов Володимир Ілліч (Ленін).

► Вражає географія перебування Леніна за кордоном – це майже всі визначні міста Європи, дорогі курорти і квартири. Радянські біографи Леніна писали, що він присвятив своє життя боротьбі з приватною власністю, з експлуататорами – капіталістами і поміщиками.

► А звідкіля бралися кошти на безбідне життя Леніна і його родичів? Це – орендна плата з селян села Кокушкіно і села Алакаєвка, яке мати Леніна купила із сотнею десятин землі вже після смерті чоловіка. Це – солідна спадщина від Василя Миколайовича, дядька Леніна, банківські внески. Це – пенсія, 100 руб., яку мати Леніна протягом 30 років, до своєї смерті в 1916 р., одержувала від царського уряду за свого покійного чоловіка. І це при тому, що Ульянови були ворогами царської влади! Про вартість тогочасного рубля: на засланні в Шушенському Ленін проживав у 3-кімнатному будинку з прислугою і харчуванням за 8 руб. на місяць, що їх надавав йому, ворогу режиму, царський уряд!

► Прийшовши до влади, Ленін "миндальничать", за його висловом, вже не буде. У липні 1918 року він віддасть наказ розстріляти без суду і слідства колишнього царя, а на той час громадянина Миколу Романова, його дружину та їхніх п`ятеро дітей. Були вбиті також прислуга і лікар Боткін. Другим джерелом безтурботного існування Леніна були кошти від грабежів – "ексів" більшовицькими бойовиками в Росії банків і поштових карет.

► Правою рукою Леніна в керівництві цими бандитськими діями був відомий кавказький бойовик, "чудесный грузин" по кличці "Давид", він же "Нижерадзе", він же "Чижиков", він же "Іванов", він же "Коба", він же Йосиф Віссаріонович Сталін-Джугашвілі.

► Знаменитим за зухвалістю був напад бойовиків "Коби" в 1907 році в Тифлісі на козачий конвой, який супроводжував екіпаж з грішми – платнею для чиновників Закавказзя. Тоді було "експропрійовано" 300 тис. руб., загинули невинні люди. У вищезгаданій анкеті Ленін на запитання: "Какая основная профессия?" відповідає: "Литератор".

► Але навіть більшовицьким ідеологам не прийшло в голову до всіх величань Леніна додати ще й "світоча російської літератури". Твори Леніна написані важким стилем, з великою кількістю складних, важко узгоджуваних між собою зворотів. Лише з трьох томів 55-томного зібрання його творів біограф Леніна А. Арутюнов виписав цілу сторінку грубих, лайливих, непристойних слів-ярликів, які свідчать про внутрішню культуру цього "літератора": "балбес", "гад", "собака", "труп", "осел", "щенок", "гнойные мухи" і т. ін.

► Внесок Леніна-літератора в російську словесність і літературу – нульовий. Прийшовши до влади, літератор Ленін введе найжорстокішу цензуру, вижене із Росії мислителів-філософів із світовим іменем (М. Бердяєва, І. Ільїна, М. Лосського та інших), перетворить літературу, мистецтво із загальнонаціонального надбання на "... колесико и винтик общепролетарского дела" (читай – комуністичної диктатури).

► Ленін ніколи не був патріотом, ненавидів свою Батьківщину, "На Россию, господа хорошие, мне наплевать, это только хлам"– писав він у листі до Горького. Ленін виступав за поразку своєї країни в російсько-японській війні 1904 р., у Першій світовій війні.

►► Ленін ненавидів "русских", інші національності, називаючи їх "ослами", "дураками", "глупыми", "неряхами", зате високо ставив євреїв, знаючи про своє походження.

► "Русский умник всегда еврей или человек с примесью еврейской крови", – писав він Горькому. Єврейське походження мали найближчі соратники Леніна: Троцький, Каменєв, Зінов`єв, Свердлов, Володарський, Сокольніков, Ганецький, Стеклов, Ягода, Ломов, Штейнберг, Литвинов, Крестинський, Мануїльський, Урицький, Ярославський та інші.

► Ленін зневажав робітників, називаючи їх "вредными насекомыми", ображав трудове селянство – "мелкая буржуазия, которая возрождает свободную торговлю и капитализм", з презирством ставився до інтелігенції – "это не мозг нации, а говно".

► Ленін створив підпільну політично-терористичну організацію – партію більшовиків, завданням якої було насильницьке повалення існуючого державного ладу і встановлення диктатури пролетаріату.

► Ленін писав: "Научное (!) понятие диктатуры означает не что иное, как ничем не ограниченную, никакими законами не стесненную, непосредственно на насилие опирающуюся власть".

► Задумайся, читачу: як би реагував уряд будь-якої країни на діяльність такої організації? Спираючись на партію більшовиків і гроші німецьких спецслужб (звичайна (!) для будь-якої терористичної організації справа), Ленін здійснив у 1917 році жовтневий військово-політичний переворот. Вражає, що ніякого плану побудови соціалізму в Росії у "теоретика" Леніна не було: "взятие власти есть дело восстания; его политическая цель выяснится после взятия".

► Ленін спекулював на мріях людей про щасливе життя. Апелюючи до темної сторони підсвідомості частини народу з примітивним гаслом "Грабь награбленное!", обманюючи його облудними "Декретом о мире" та "Декретом о войне", Ленін розв`язав криваву громадянську війну, в якій загинули 15 млн чоловік, з яких лише 400 тис. – на полі бою. Для порівняння – втрати російської армії у Першій світовій війні склали 2 млн чоловік.

► Ленін – теоретик (!) і організатор найстрашнішого в історії людства державного терору – геноциду проти власного народу. Ще в 1901 році він писав: "Принципиально мы никогда не отказывались и не можем отказаться от террора". Інструментом терору стали створені Леніним каральні органи – ВЧК і її наступники: ГПУ-ОДПУ-НКВС-МДБ-КДБ. Перші концентраційні табори були організовані в Росії за згодою Леніна ще в квітні 1918 р.

► Нечувані звірства чекістів-ленінців описані свідками тих кривавих подій, про них пишуть пострадянські біографи Леніна.

► 1921 року Ленін, наляканий масовими антибільшовицькими повстаннями, під дулами гармат повсталого Кронштадта змушений був ввести НЕП – елементи старого доброго капіталізму. Але він погрожує: "Было бы большой ошибкой думать, что НЭП положил конец террору. Мы должны вскоре вернуться к террору как политическому, так и экономическому".

► В 1922 р. юрист (!) Ленін рекомендує доповнити карний кодекс: "Суд должен не устранять террор, а обосновывать и узаконить его принципиально, ясно, без фальши и без прикрас".

► Ленін – єдиний в історії глава держави, який залишив письмові свідчення своєї дикої жорстокості.

► Наведемо лише деякі з них:

● "Нельзя ли мобилизовать тысяч 20 питерских рабочих плюс тысяч 10 буржуев, поставить позади их пулеметы. Расстрелять несколько сот и добиться настоящего напора на Юденича".
● "Повесить (непременно повесить, чтобы народ видел) не меньше 100 заведомых кулаков, (читай – працьовитих селян. – Авт.) богатеев, кровопийц. ... Отнять у них весь хлеб. Назначить заложников. Сделать так, чтобы на сотни верст кругом народ видел, трепетал, знал, кричал – душат и задушат кровопийц – кулаков".
● "Под видом "зеленых" (мы потом на них все свалим) пройдем на 100–200 верст и перевешаем кулаков, помещиков, попов. Премия 100000 руб. за повешенного".

► Саме тому Сталін (!) заборонив друкувати значну частину робіт Леніна. Голод – це трагедія будь-якого народу, що загрожує самому його існуванню. Ще в 1892 р., коли на Поволжі через засуху був спалах голоду, помічник присяжного повіреного В. Ульянов єдиний серед громадян м. Самари відмовився жертвувати на користь голодуючих, головним чином селян.

► Голод, за Леніним, – це прогресивний фактор, що сприяє пролетаризації (?) селянства, його переходу до соціалізму. Тоді навіть рідні Леніна були налякані його черствістю. Голод став апокаліптичним інструментом більшовиків-ленінців у війні проти підкорених народів.

► У 1921–23 роках через масові грабежі більшовицьких продзагонів та недороду на півдні України, на Поволжі лютував голод. Проте навіть у цей час, 01.08.1921 р. і 01.08.1922 р., за наказом Леніна з України вивезли в Росію 10,5 млн ц. зерна. Зарубіжним благодійникам, зокрема Американській доброчинній організації, місії Нансена Міжнародного Червоного Хреста, Папській допомозі дітям та ін. дозволили надавати допомогу голодуючим в Україні лише в розпал голоду, в червні 1922 р.

► Від голоду 1921–23 рр. в Україні загинуло 3 мільйони чоловік.

► Ще страшнішим був штучно створений московсько-більшовицькою владою Голодомор 1932–33 рр., який забрав 8 млн життів. А загалом від голодоморів 1921–22 рр., 1932–33 рр., 1947 р. в Україні померло щонайменше 12 млн чоловік. Це вдвічі більше, ніж людські втрати України в Другій світовій війні!

► Ленін відзначався невмотивованою, дикою ненавистю до Бога і Православної церкви. Хоча батько Леніна був глибоко віруючою людиною і виховував дітей в православних традиціях, Ленін після його смерті оголосив себе атеїстом, а мати навернулася до лютеранства. Леніна не влаштовувало те, що Церква виступала проти насильства і терору, проти всяких проявів зла по відношенню до людей і влади.

► Він грубо ображав почуття віруючих: "...всякий боженька есть труположество", "всякая реакционная идея о всяком боженьке, всякое кокетничанье с боженькой есть невыразимейшая мерзость, ... самая опасная мерзость, самая гнусная зараза". Ленін організував небачений в історії погром Православної Церкви під вивіскою конфіскації церковних цінностей.

► Ось лише два уривки з його листа від 19.03.1922 р.:

● "Именно теперь и только теперь, когда в голодных местах едят людей и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, мы можем (и поэтому должны) провести изъятие церковных ценностей с самой бешенной и беспощадной энергией, не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления".

● "Чем больше представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам по этому расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и подумать".

►За вказівкою вождя здичавілі більшовики грабували церкви, палили ікони, священні книги, церковне майно, по-варварському руйнували храми – пам`ятники архітектури, з дикою жорстокістю вбивали митрополитів, єпископів, священиків, мирян.

► Були вщент пограбовані і святині українського православ`я – Києво-Печерська лавра, Софійській собор, Михайлівський Золотоверхий монастир, всі без винятку храми в Україні. Загальна сума награбованих церковних цінностей в 100 (!) разів перевершила тогорічний бюджет країни. Лише 0,1% від цієї суми було використано на допомогу голодуючим Поволжя і України, решта – на підготовку "світової революції".

► Руйнуючи церкву, Ленін відкидав моральні, християнські цінності, закликав замінити Божі заповіді в душах людей на химеричні гасла класової боротьби. Коли сатана хоче взяти собі людину, він відбирає в неї душу. Ленін – сатанинська постать XX ст.!

► Ленін знищив незалежність молодої Української національної держави, яка постала на теренах колишньої Російської імперії після лютневих подій 1917 р.

► Більшовиків на той час в Україні була мізерна кількість – 4–5 тис., переважно у зросійщеному Донбасі. Один з керівників більшовиків в Україні П`ятаков заявляв: "Мы не должны поддерживать украинцев, поскольку их движение невыгодно пролетариату (читай – Москві). Россия не может существовать без украинского сахара, промышленности, угля, круп".

► Підтримуючи на словах незалежність України, Ленін у той же час організовував сепаратистські пробільшовицькі уряди, збройні вторгнення більшовицьких армій. Більшовики завоювали Україну лише через 3 роки в жорстокій громадянській війні, що супроводжувалася жахливими звірствами.

► Під час перебування більшовицької влади в Києві в січні 1918 року людей розстрілювали на вулицях лише за те, що вони розмовляли українською мовою.

► На масові грабежі, що їх влаштували послані Леніним продзагони, українські селяни відповідали сотнями повстань під керівництвом народних ватажків-отаманів. Ім`я найталановитішого з них, Нестора Махна, спаплюжене більшовиками, в наш час занесено в книгу "100 найвідоміших українців".

► Ще в 1916 році, коли про Гітлера ще ніхто і не чув, Ленін склав програму Другої імперіалістичної (світової) війни, результатом якої мав би стати прихід комуністів-ленінців до влади у світовому масштабі ("Военная программа пролетарской революции").

► Декларація про утворення в 1922 році Союзу Радянських Соціалістичних Республік була лише першим кроком на шляху до Всесвітньої Радянської Соціалістичної Республіки; герб СРСР – це земна куля, обвита пшеничними колосками. Страшно подумати, що чекало б народи світу, якби до влади прийшли більшовики-ленінці! Ленін організував Комінтерн – підпільну організацію для експорту революції, ведення підривної роботи в країнах Європи, Азії, Америки.

► 7 листопада 1923 р. у Німеччині мали місце заворушення, організовані Комінтерном і Політбюро партії більшовиків з Москви, спрямовані на насильницьке захоплення влади.

► А 8 листопада 1923 р. з тією ж метою в Мюнхені виступив і Гітлер із своїми прибічниками з німецької націонал-соціалістичної робітничої партії. У гітлерівській Німеччині національним святом було 8 листопада, а в Радянському Союзі – 7 листопада. Співпадіння? І в тому, що Йосиф Сталін за 30 років свого правління перетворив країну на гігантський концтабір, загубив десятки мільйонів життів, є і заслуга Леніна, який вибрав достойного наступника серед більшовицьких зверхників.

► За 73 роки комуністичної влади в колишньому СРСР було вбито, закатовано, померло голодною смертю 100 млн його громадян, 2/3 з них – у мирний час! Страшні, апокаліптичні цифри! "Ленин живее всех живых"

► За радянських часів причини хвороби і смерті Леніна були державною таємницею. Писали, що помер Ленін від атеросклерозу і крововиливу в мозок, що стало наслідком його напруженої роботи. Інакше комуністичні ідеологи казати і не могли, адже вождь повинен бути морально бездоганним.

► Але свідчення лікарів, в тому числі зарубіжних, які лікували Леніна, спеціалістів, які досліджували історію його хвороби, інших медиків, у тому числі академіка І. Павлова, дають дуже вагомі підстави стверджувати, що причиною хвороби і смерті Леніна був прогресивний параліч, інакше – сифіліс мозку. На цю хворобу Ленін захворів ще у 1896 році під час нетривалого відвідування Швейцарії.

► З 1917 до 1923 року країною правила людина з хворим мозком! І поховали Леніна не як звичайну людину, а як єгипетського фараона-бога, в ступінчастій піраміді під назвою "мавзолей". Але якщо мумії фараонів отримували вічний спокій у темряві усипальниць, то мумія Леніна була виставлена для загального огляду, щоб "рабочие й крестьяне могли советоваться с Ильичом". Містика – мертвий повчає живих!

► Котлован під тимчасовий мавзолей робітники довбали ломами в лютий мороз у січні 1924 року. Ломом пробили каналізаційну трубу, але в мороз пробоїну не помітили. В першу ж відлигу труба лопнула і залила своїм вмістом мавзолей. Дізнавшись про це, патріарх Московський і всея Русі Тихон, якого більшовики тримали під домашнім арештом, скорботно зауважив: "По мощам и єлей".

► Після смерті Леніна був організований Інститут мозку, де на тисячах зрізів шукали причину геніальності Леніна. Не знайшли – наука, мовляв, не доросла. Зберігалися там мізки й інших "видатних діячів партії і народу". А як же бути з Леніним-теоретиком, його вченням – марксизмом-ленінізмом?

► Вся історія XX ст. свідчить, що комунізм (читай – марксизм-ленінізм), як і націонал-соціалізм, – це тупикові відгалуження на поступальному шляху розвитку людства до прогресу. І місце їм – в архіві.

► За тяжкістю, розмахом, витонченістю злочинів проти свого та інших народів Ленін не має жодних попередників в світовій історії.

► Ленін – це міжнародний політичний авантюрист і кривавий злочинець.

► Ленін – це символ найстрашнішої в історії людства комуністичної диктатури.

► Ленін – це символ терору, голоду, розбрату, воєн.

► Ленін – це сатанинський символ лицемірства і дикого войовничого атеїзму, символ морального каліцтва.
► Ленін з його вченням – марксизмом-ленінізмом – це символ кривавої утопії, яка веде внікуди.

► ДЖЕРЕЛО:
Б. Камінський.