Як виготовити кольчугу власноруч
Лицар-тевтонець в кольчужних обладунках, ХІІІ ст.
Кольчуга - один із найдавніших видів захисних обладунків. Її винахідниками вважаються кельти. Відомі кольчуги, що датуються IV століттям до Р. Х. В деяких країнах Сходу воїни носили їх аж до кінця ХІХ століття.
Однак, ця стаття не стосується історії. Це, скоріше, практичні рекомендації для тих, хто всерйоз чи заради звичайнісінького інтересу раптом вирішить спробувати власні сили в такій захопливій справі, як історична реконструкція. Або просто для допитливих.
Насамперед, вам знадобиться звичайнісінький дріт товщиною приблизно 2 мм (оптимальний варіант). Найлегше виготовити кольчугу з алюмінієвого або мідного. Проте, в першому випадку вона зможе послужити лише в якості прикраси (не раджу випробовувати на міцність), а в другому - собівартість обійдеться занадто дорого - кольоровий метал, як-не-як. Зі сталевого дроту вийде міцна кольчуга, але над роботою доведеться попотіти. Золота середина - звичайний залізний дріт, який часто використовують у своїй роботі зв'язківці: з ним легко працювати і він доволі недорогий. На виготовлення однієї кольчуги потрібно приблизно 10 кг матеріалу.
Також подбайте про інструменти. Вони дуже прості: пара пасатижів, кліщі або бокорізи, круглий металевий стержень діаметром 10 мм, якщо дріт має товщину 2 мм - це оптимальна пропорція. Щоб уберегти руки від травм, вам знадобиться в процесі роботи, повірте, не одна пара рукавичок.
Отже, спочатку необхідно наробити з дроту кілець. Ви просто намотуєте дріт на стержень, щоб вийшла така собі пружина. Тоді нарізаєте кільця. Звичайно, при цьому можна використовувати й електроінструменти, але ж давні майстри примудрялися обходитись і без них, хіба ні? )))
Коли заготували достатню кількість "напівфабрикатів" - розпочинається найцікавіше.
Зводите частину кілець за допомогою пасатижів:
Зведені кільця
Способи зведення бувають різні: зварювання, сковування, спаювання, склепування і т. д. Я не ставив собі на меті добиватися повної автентичності й зайве морочитися, тому обрав найпростіший: з'єднав кільця встик.
Тоді беремо одне незведене кільце і просаджуємо в нього чотири зведених:
З'єднання кілець
В результаті маємо таку ось "п'ятірочку":
П'ятірка кілець
Зробивши кілька "п'ятірочок", з'єднуємо їх докупи:
Дві з'єднані п'ятірки
І так далі:
Чотири з'єднані п'ятірки
Описаний варіант плетіння кольчуги називається "1 в 4" і вважається класичним. Інші способи - "1 в 6", "1 в 8" і навіть "2 в 8" дозволяють виготовити набагато щільнішу, але важку і майже негнучку кольчугу.
В результаті, через кілька місяців у мене вийшло ось що (вагою 12 кілограмів, доречі):
Кольчуга
Нажаль, кільця були різних відтінків, тому кольчуга виглядає такою строкатою, але як степліє, маю на меті відшліфувати її звичайнісіньким піском до блиску. Це допоможе усунути ваду.
Так як у мене залишалося трохи кілець, я вирішив зробити ще й пару кольчужних рукавиць. Важать вони "всього" по кілограму:
Кольчужні рукавиці
З наступним виробом я припустився помилки: заготував кільця такого ж діаметру, але з товщого дроту. Плетіння вийшло щільним, внаслідок чого кольчужне полотно майже втратило еластичність.
Хауберк
Зате, якщо перша кольчуга запросто може врятувати від удару ножа (перевірено), то в цій п'ятикілограмовій "шапочці" можна не боятися навіть кулі з травматичного пістолета. Хоча, нехай це випробовує на собі хтось інший.
І, нарешті, ще одну кольчугу я виготовив т. зв. "сарматським" або "японським" плетінням - це якщо кільця з'єднуються навхрест одне до одного та мають різний діаметр. Як з'ясувалося, вона зовсім не захищає від колючого удару, зате значно легша (9 кілограмів) та еластичніша порівняно з європейським аналогом. І має доволі привабливий вигляд:
Японська (сарматська) кольчуга
Звичайно, все це доволі клопітка справа, яка забере у вас чимало зусиль і вільного часу, не кажучи вже про витрати. Але повірте: отримані враження та набуті в процесі роботи знання і досвід варті того.
Коментарі
Дописати коментар