Про "вірменських" кипчаків

Фрагмент подорожніх спогадів казахстанських бізнесменів та їх російських супутників-кавказознавців:

На следующее утро мы поехали в село Арич, которое для казахских туристов представляло особый интерес. Там до сих пор сохранился Хпчахванк (Кипчакский монастырь), и жили раньше армяно-кипчаки, то есть кипчаки, ставшие членами Армянской апостольской церкви. Сохранились до наших дней и так называемые «армяно-кипчакские документы», исследованием которых Московское археологическое общество занялось еще в 1896 году. Первую кипчакскую книгу с использованием арменицы, то есть армянского алфавита, Ованнес Кармадененц напечатал в 1618 г. Сами армяно-кипчаки (эрменилер) называли свой язык хыпчах тили (кыпчакский язык), бизим тил («наш язык», вероятно, в противоположность армянскому) или татарча. 

Висновки, однак, зробили не вони, а місцеві вірмени. Не кипчаки прийняли вірмено-григоріанську віру, а вірмени асимілювались в Золотій орді посеред кипчаків і віра - єдине, що в них лишилось вірменьского. Книги львівських вірмен також написані вірменицею, але  кипчацькою  мовою. Кипчацькою мовою говорили і вірмени середньовічного Криму у Сурбхачі та інших місцях. Але вірмено-кипчаки Західної України прийняли католицтво.

Самі спогади про поїздку тут.