Білінський: За часів Київської Русі Тмутараканню називали "исконно российские земли"

30.01.2013 14:42

Відомий історик Володимир Білінський каже, що стародавня Тмутаракань це не сучасна Тамань, як прийнято вважати в російській історичній думці, а Рязань та землі довкола неї.

"Відомі російські історики середини 18 століття – Татіщев, Ломоносов та Міллер були впевнені, що Тмутаракань – Рязанська земля. Цей факт ніхто не піддавав сумнівам. Однак цариця Катерина вирішила сфальшувати історію. Для цього в неї були дві причини. По-перше: в кінці 18 століття Росія вела загарбницькі війни в Криму та Кубані. Європа засуджувала Росію за це, бо вважала, що ті землі ніколи Росії не належали. Відтак треба було знайти щось вагоме, аби довести претензії на загарбані землі. По-друге: було відомо, що далі Тмутаракані київські князі ніколи не ходили. У давнину не було іншого шляху в так звані ростово-суздальські землі, як через Рязань. Виходило, що русичі ніколи не бували в землях, де жили угро-фіни і стояли їхні міста – сучасні Ростов Великий, Суздаль, Володимир на Клязьмі. Рушилася вся історична концепція спадковості ростово-суздальської землі від київського князівства. Тому вдалися до відвертого фальшування. Кубанське місто Тамань за допомогою нібито віднайденого каменя (на якому було написано, що князь Гліб міряв море по льоду від Тмутаракані – Gazeta.ua) успішно перейменували на стародавню Тмутаракань. Зараз цей камінь зберігається в Ермітажі".

Білінський упевнений, що напис на камені викарбували за наказом Катерини й видали як пам'ятку старовини.

"Московським інститутам неодноразово пропонувалося провести хімічний аналіз каменю й порівняти його з мармуром, яким у ті часи оздоблювали столицю Росії – Санкт-Петербург. Той мармур одного видобутку, бо привезений із Європи. Мармур в 11 столітті ні на Тамані, ні в Криму не видобували. Більше того, Тмутаракань на Кубані суперечить "російським літописним зводам". Бо там між іншим написано, що коли Олеговичі вирішили повернути Чернігову Тмутараканські землі, то рушили в похід на Рязань".

Білінський каже, що в західноєвропейських історичних хроніках немає даних про руське місто на Кубані.

"Свідки минулих століть – Вільгельм де Рубрук, Костянтин Порфірородний, угорський монах Юліан називали адигейську державу Сіхію та місто Матрика на Кубані. Попри офіційну думку багато російських істориків теж сумнівалися в давньоруській Тмутаракані на Кубані. Тому цариця Катерина була змушена навіть видати указ про Тмутаракань".

Юрій СТРИГУН