Геннадій МОСКАЛЬ: "Через неспроможність міліції в суспільстві дедалі поширенішими стають настрої самосуду"


Вчора, 21:05
Про причини різкого сплеску злочинності, нездатність міліції розкривати "культові" злочини, неписані правила, яких криміналітет перестав дотримуватися, а також про те, чого внаслідок усього цього можна очікувати в майбутньому.
 Геннадій Москаль уже другу депутатську каденцію є першим заступником голови парламентського комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. А за сумісництвом — постійним головним болем для МВС. Експресивні заяви генерал-лейтенанта міліції у відставці тримають "у тонусі" керівництво МВС і показують звичайним громадянам, що коїться в головному правоохоронному відомстві країни. 
Сьогоднішнє інтерв'ю з Г.Москалем — про причини різкого сплеску злочинності, нездатність міліції розкривати "культові" злочини, неписані правила, яких криміналітет перестав дотримуватися, а також про те, чого внаслідок усього цього можна очікувати в майбутньому.
"90 відсотків криміналітету поняття не мають, хто зараз міністр МВС, зате добре знають начальника райвідділу, котрому щомісяця треба носити данину"
— Пане Геннадію, нині дедалі частіше можна почути, що в Україну через розгул злочинності повертаються бурхливі 90-ті. Тоді справді були найскладніші часи?

— На жаль, ні. Я уважно слідкую за станом злочинності в країні. З 2007 р. (відколи став депутатом) аналізую щорічні статистичні бюлетені, які надходять із МВС у Верховну Раду, крім того, можу оцінити ситуацію, спираючись на власний досвід. Найгірша криміногенна ситуація в Україні саме зараз, вона різко загострилася в останні роки. Так, ми пам'ятаємо гучні злочини, вбивства зі стріляниною й вибухами, що їх вчиняли на початку та в середині 90-х.
Але то були кримінальні війни організованих злочинних груп одна з одною. Тодішній міліції також чогось не вистачало — можливо, сміливості, сили волі, а хтось прямо казав: "Та що нам туди втручатися, хай самі одне одного перестріляють". Але на загальній злочинності ці війни тоді особливо не позначалися. Міліція розкривала крадіжки, затримувала гастролерські групи, але не було стільки грабежів, розбоїв, убивств. 
А те, що коїться в Україні зараз… Практично щодня збройні напади на АЗС та банківські відділення, власники ювелірних крамниць узагалі перетворюються на камікадзе. Неймовірно величезна кількість фінансових шахрайств, з якими правоохоронці нічого не можуть зробити… Символи безпомічності та безпорадності міліції — резонансні злочини, які у всіх на слуху. 
Нагадаю лише кілька. Зґвалтування та вбивство десяти- та 11-річної дівчат у Севастополі в січні 2011-го. Шукати дітей почали лише після обурення в суспільстві, а до того міліція заявляла, що вони живі, просто втекли з дому, бо з неблагополучних сімей. Урешті-решт затримали місцеву жінку, яка нібито зізналася в убивстві через ревнощі, і швидко відрапортували про розкриття. В результаті підозрювану відпустили через відсутність доказів, а вбивця досі розгулює на волі. 
Йдемо далі — затримання банди Дикаєва у вересні 2011-го поблизу Одеси. Це повне фіаско міліції, за яким спостерігала вся країна. Керівництво МВС чудово знало, що злочинці озброєні, бо їдуть на чергове вбивство, і кинуло на їх затримання непідготовлених співробітників. Двоє з них загинули, а бандити втекли. Подальший штурм готелю в Одесі зі стріляниною та бронетехнікою, від якої дивом не постраждали сторонні люди, — це була якась розгубленість і неграмотність, що переходила в паніку… 
Далі — розшук караванського стрільця Мазурка, над чим сміялася вся країна! Чи справа Павліченків, яка започаткувала в Україні цілий протестний рух. А все через дрімучий непрофесіоналізм при розслідуванні, коли не було проведено елементарних експертиз, що спливло в апеляційному суді. 
Нарешті, вбивство судді Трофімова в Харкові. Приїхав міністр, заявив на нараді, що вбивство пов'язане із заволодінням колекцією. І хоча всі оперативники знають, що ця версія хибна й не має підстав, ніхто вголос заперечити не наважується. Я особисто ходив на Броварський проспект у Києві, куди з'їжджаються продавці й покупці антикваріату з усієї України, питав колекціонерів (вони завжди підтримують між собою зв'язок), чи знали вони Трофімова. Ніхто ніколи про нього не чув, бо він займався колекцією хіба що на аматорському рівні. Вона не могла бути підставою для такого жорстокого вбивства. Я пропонував МВС свою допомогу в розкритті цього злочину, проте там відповіли — не треба… Убитих поховали в закритих трунах, а провладні телеканали туди навіть не виїжджали. Тиша й благодать! І таких злочинів, що не розкриваються, в кожній області ціла купа. Ситуація справді дуже й дуже погана — набагато гірша, ніж у 90-ті.
— Чому ж не розкривають цих злочинів?
— Дуже проста відповідь. Нагадаю трішки історії. Прийшов на зміну Кучмі Ющенко — і всіх начальників УВС позвільняли з роботи. Це була помилка, і я, як міг, намагався утримати професіоналів, співробітники це знають. Далі прийшов на зміну Луценку Цушко — і знову заміна всього керівництва. Змінюється президентська влада, призначають Могильова — поголовні звільнення в МВС. Стає міністром Захарченко — потихеньку (не одним махом) команду Могильова усувають з посад. Ці кадрові революції практично знищили професіональне ядро міліції. А злодії, розбійники, вбивці залишилися, їм байдуже, хто зараз при владі, оскільки вони не мають ніякого політичного забарвлення. Спитайте їх, хто зараз міністр МВС, то 90 відсотків не дадуть відповіді. Зате вони добре знають начальників райвідділів, на території яких "працюють" і котрим щомісяця треба носити данину.
То хто розкриватиме злочини, якщо професіоналів повиганяли, а на їхнє місце взяли вихідців із Донецької області? Біда в тому, що набір на керівні посади проводиться за принципом не професіоналізму, а земляцтва. Сьогодні я знаю в МВС тільки трьох людей, яких можна відправити на розкриття вбивства. Але в країні з 45-мільйонним населенням вони не витягнуть ситуацію.
"Генеральське звання начальнику УВС, 
котрий не розкрив убивства сім'ї Трофімова, — 
це плювок в обличчя всій Харківській області"
— Ще одна прикмета часу — злочини проти представників правоохоронних органів і правосуддя.
— Так, причому кількість цих злочинів зросла саме з 2010-го, коли в Україні змінилася влада. Наведу порівняльну статистику за 2009, 2010 та 2011 роки, підготовлену Департаментом інформаційних технологій МВС. 
У 2009 р. від злочинів потерпіли 1 тисяча 242 працівників МВС (із них 19 загинули), а в 2010-му — 1334 (43 загинули), тобто зростання кількості потерпілих — на 7,4%, а загиблих — аж на 126,4%. У 2011-му потерпілих працівників МВС — 1240 (34 загинули).
1
Працівників прокуратури в 2009 р. потерпіло 73 (з них 2 загинули), в 2010-му — 92 (4 загинули). Зростання кількості потерпілих — 26%. У 2011-му потерпілих — 111.
Військовослужбовців у 2009 р. потерпіло від злочинів 229 (із них 6 загинуло), в 2010-му — 
565 (загинуло 9). У 2011-му потерпілих — 555.
Працівників суду в 2009 р. потерпіло 62 (з них загинуло 2), у 2010-му — 69 (загинуло 3). У 2011-му потерпілих суддів — 65.
Працівників СБУ в 2009 р. потерпіло 32 (загинув 1), а в 2010-му — 71 (загинуло 3). У 2011-му потерпіло 52.
Адвокатів у 2009 р. потерпіло 81 (жодного загиблого), а в 2010-му — 117 (2 загинули). Зростання на 146%. У 2011-му потерпілих 164.
2
ZN.UA
Якщо ж говорити про загальний стан злочинності, то найбільш правдиво його відображає кількість осіб, що потерпіли від злочинів. У 2009-му таких було 266 тисяч 982, у 2010-му — 
321 тисяча 228 (збільшення на 20,8%), а в 2011-му — 343 тисячі 159 (збільшення на 6,8%).
3
ZN.UA
Статистики за минулий, 2012 р., на жаль, немає у зв'язку із введенням у дію нового КПК. На моє депутатське звернення надійшла відповідь за підписом міністра В.Захарченка, що МВС більше не здійснює формування інформаційно-аналітичного збірника, ці функції передані Генпрокуратурі. Коли ж я оприлюднив дані ГПУ, де зафіксоване безпрецедентне зростання кількості злочинів, особливо умисних убивств, МВС "розродилося" поясненнями, що, мовляв, у цифру про умисні вбивства включені і самогубства, і вбивства минулих років, і раптові смерті тощо. Але вибачте, хто й коли кваліфікував раптові смерті як умисні вбивства? Це ж повний абсурд! Тоді за логікою МВС є й планові смерті, чи як? А те, що в реєстр ввели злочини попередніх років, — взагалі повна маячня. Стаття 58 Конституції України чітко говорить, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто ті злочини, по яких були порушені кримінальні справи по старому КПК, не можуть переноситися в новий Реєстр досудових розслідувань. Туди вносяться тільки справи, що відповідають нормам нового КПК. Такий прецедент у нас уже був після 1991р., коли ми почали вести статистику заново, залишивши всі порушені за СРСР справи в минулому. 
Тобто МВС і ГПУ самі заплуталися й не знають, що робити зі статистикою Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
До речі, про минулі злочини. На 20 листопада 2012р. ми залишили по старому КПК нерозкритими 2 мільйони 1 тисячу 608 злочинів — по них ще не закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності. У тому числі 982 тисяч 881 тяжких і особливо тяжких злочинів, 6 тисяч умисних убивств, 11 тисяч 910 умисних тяжких тілесних ушкоджень. Ми залишили по старому КПК 30 тисяч 727 осіб, які знаходяться в розшуку або переховуються від слідства, і 8 тисяч безвісти зниклих громадян. 
А взагалі, зростання злочинів проти правоохоронців та суддів — це дуже тривожний сигнал. У криміналітету завжди були неписані правила, які трималися до останнього часу, — ніколи не чіпати працівників міліції, спецслужб і суду. Порушників карали самі лиходії, причому дуже жорстоко, аж до вбивства. 
Пригадую, коли я працював у Чернівецькій області, в однієї судді вирвали сумочку. На ноги підняли всю міліцію, і за добу злодія затримали. Коли він дізнався, хто потерпіла, то сам повзав на колінах і просив вибачення. Для області подібне було надзвичайною подією, яку відразу брали на контроль. Сила тодішніх правоохоронних органів була, в тому числі, в системі контролю. Частину резонансних злочинів брав на контроль начальник УВС, котрий раз на тиждень заслуховував слідчо-оперативну групу, частину — міністр МВС України, далі — ЦК Компартії України, міністр МВС Союзу, ЦК КПРС, а частина злочинів була на контролі в генсека. 
Розповім про один випадок зі своєї кар'єри, який може підтвердити колишній міністр МВС України Андрій Василишин (він тоді очолював Чернівецьке УВС). В одному з сіл Сокирянського району вбили секретаря парткому колгоспу. Він у неділю проводив рейд по колгоспних садах і затримав жінку, яка крала яблука. Її чоловік підкрався ззаду й підрізав партійця ножем. У результаті той стік кров'ю. Оскільки йшлося про вбивство, пов'язане з розкраданням соціалістичної власності, злочин узяв на контроль особисто генсек Брежнєв. То тодішній міністр МВС СРСР Щолоков зателефонував Василишину й сказав: "Даю три дні — або злочин буде розкрито, або партквиток і погони на стіл". 
Мобілізували всю міліцію, в розслідуванні брав участь і я як керівник групи. І за три дні вбивцю затримали. Про що це говорить? Що тодішня система дисциплінувала: якщо не можеш розкрити злочин — іди геть, а на твоє місце прийдуть інші, котрі розкриють. 
А що тепер? Скажіть, хоч один із резонансних злочинів береться на контроль урядом, прем'єр-міністром, адміністрацією президента чи особисто президентом? Ні. Більше того, робиться все навпаки — неспроможних, нездатних виконувати свої професійні обов'язки правоохоронців навіть заохочують. 
Згадаймо те ж таки вбивство сім'ї Трофімова, яке сталося 
15 грудня. Подібних злочинів не було за всю історію України! Вбивць не знайдено, а через п'ять днів, на День міліції, начальник Харківського УВС отримує генеральські погони! Ну як так можна робити?! Ти спочатку розкрий, а вже потім стоятиме питання про генеральське звання. Це ж плювок в обличчя і рідним убитих, і всім жителям Харківської області…
— Чи не є подібні злочини елементами самосуду з боку ображених, котрі не змогли домогтися справедливості в органах влади й правосуддя?
— У багатьох випадках — так. Правоохоронці та можновладці самі давно переступили всі писані й неписані правила. І це вже стає ганьбою для України на міжнародному рівні. Наприкінці 2011-го Європол фактично виступив проти запровадження безвізового режиму з Україною через неспроможність наших правоохоронців припинити наркотрафік кокаїну й героїну через Одеський порт. Була ж офіційна заява. При тому, що всім добре відомо — наркотики "кришує" саме міліція, а щоб припинити цю змичку криміналу й правоохоронців, потрібна політична воля влади. І дуже жорсткі заходи з відповідними змінами в законодавстві, без яких жодна країна в світі не подолала корупції. 
Керівництво країни й МВС кажуть: "Є стаття про хабар, то що вам іще треба? Працюйте". Але між хабаром і корупцією величезна різниця, якої ніхто вперто "не хоче" помічати. Візьмімо для прикладу представника найбільш корумпованої системи — даішника. Якщо він узяв від водія неофіційних 100 гривень і пропив чи витратив на іграшку для дитини, то це простий хабар. А якщо зі 100 гривень 10 залишив собі, а 90 віддав далі по ланцюжку — начальнику ДАІ, УВС і так далі, аж до міністерства, — то це корупція. 
Так ось, такі "общаки", що їх збирають від низу до верху, крім ДАІ, існують і в інших підрозділах МВС — службах по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, по боротьбі з торгівлею людьми, економічною та організованою злочинністю, у дозвільній системі, яка видає дозволи на купівлю травматичної зброї кому завгодно під виглядом громадських організацій з охорони правопорядку та кордону. І хай нікого не вводять в оману так звані гучні затримання правоохоронців на хабарах. Беруть лише тих, хто подумав, що за теперішньої системи можна взяти й не поділитися. Того, хто задіяний у ланцюжку й віддає гроші нагору, ніколи не візьмуть, бо він здасть усю схему…
Що ж до елементів самосуду, то такі настрої стають у суспільстві дедалі поширенішими. Навіть у звичайних конфліктних ситуаціях, що не пов'язані з міліцейським "безпредєлом". Згадайте резонансний випадок у Красноармійську Донецької області минулого місяця, де місцевий житель, шахтар, забив до смерті ґвалтівника, який напав на дівчину. Скоріше за все, це був маніяк, бо перед тим напав на ще одну жінку. А скільки таких нападів у місті було взагалі — дізнатися неможливо, бо там зараз, як у сицилійській мафії, — кругова порука й суцільне мовчання. То сьогодні для суспільства цей шахтар, а не міліція — національний герой. Через безвихідь, неспроможність міліції люди схвалюють, вважають геройством вчинки, які Кримінальний кодекс трактує як умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця. 
Взагалі, робота правоохоронної системи дуже сильно залежить від рівня довіри до неї з боку суспільства. У світі є два головні способи розкриття злочинів, і ніхто не вигадав нічого нового. Перший — від злочинця до злочину. Його по-максимуму використовують у країнах із високою правовою та загальною культурою, а також високим рівнем довіри до правоохоронців. Поліція працює з населенням, переконує: "Якщо сьогодні ти пройдеш мимо, то завтра сам станеш жертвою. Якщо про злочин не повідомиш ти, то його можуть і не розкрити, а завтра злочинці прийдуть до тебе". Тому люди, побачивши щось підозріле, самі дзвонять у поліцію. Усі повідомлення аналізує відповідна служба, і якщо є підстави, підозрюваного беруть в оперативну розробку й виходять на скоєний ним злочин. 
Інші країни, в тому числі наша, використовують протилежну схему — від злочину до злочинця, яка набагато важча. Бо населення ні в чому міліції не допомагає. Згадайте, скільки часу минуло, поки встановили особу Мазурка (та й то довелося обіцяти грошову винагороду). Живого його так і не затримали, тіло знайшли випадкові люди. Осіб, які допомагали йому переховуватися й харчуватися, не встановлено. Це говорить про те, що між міліцією та суспільством — прірва. І сподіватися, що люди в майбутньому якось сприятимуть правоохоронним органам, не доводиться. Тому ці органи тим більше повинні бути професіональними, а не пускати кращих фахівців "під ніж".
Професіоналізм теперішнього міністра — це віддзеркалення роботи всієї міліції
— Свого часу ви працювали заступником голови СБУ. Як вам недавній випадок із Развозжаєвим? Це нормально, коли іноземні спецслужби приїздять сюди й викрадають людей?
— А перед тим був Абу-Сісі, якого викрали ізраїльські спецслужби, — це чітко встановлено. Нехай його підозрюють у тероризмі, але ж зробіть за законом. Адже Ізраїль є учасником Європейської конвенції про видачу правопорушників, так само, як і Росія. То для чого проводити ці спецоперації? І потім — що це за країна, яка дозволяє викрадати в себе людей? Де гарантія, що завтра не викрадуть будь-кого з нас? Повинна бути реакція на подібні речі. Крім того, Україна має й міжнародні зобов'язання, вона підписала Конвенцію ООН про статус біженців, виконання якої не може забезпечити. Тому й потрапила в "чорний список" країн, які біженці мають обходити десятою дорогою. Бо тут їх запросто можуть викрасти, запхати в багажник чи літак і вивезти в іншу країну. А наші спецслужби допомагатимуть цьому або заплющать очі.
— Ви спілкуєтеся з Віталієм Захарченком?
— Ні, була тільки одна спроба з мого боку. В Україні діє Закон "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", за яким керівники УБОЗів є першими заступниками начальників УВС і підпорядковуються їм. А міністр зробив їх незалежними, підпорядкувавши Києву, що є грубим порушенням закону. 
Я не хотів піднімати це питання на засіданні комітету, а написав Захарченку листа з проханням про зустріч для обговорення цієї теми. У комітет приходять клерки з МВС, які нічого без міністра вирішити не можуть, тоді як питання про підрозділи по боротьбі з оргзлочинністю назріли давно. Їхня частка в розкритті злочинів становить менше двох відсотків, потрібно розглянути доцільність їх існування або реформування. Однак ніякої відповіді я не отримав, і більше від мене спроб зустрітися з міністром не буде. Вважаю, що це заполітизованість з його боку — оглядка на адміністрацію президента, яка могла якось не так розцінити зустріч. Але, вибачте, — ми приречені жити в одній країні, і є речі, які слід вирішувати спільно — і владі, і опозиції. Крім того, міліція повинна бути поза політикою, це чітко написано в законі. Але, як заявив Могильов у Криму, міліція захищає інтереси тої політичної сили, яка перебуває при владі. Він сказав те, що є насправді, внаслідок свого, будемо казати, низького розумового рівня. 
— Якраз Могильова ви критикували набагато експресивніше, ніж Захарченка. Як оцінюєте професіоналізм теперішнього міністра?
— Могильов увесь час щось говорив — здебільшого всіляку дурню, яка демонструвала його некомпетентність. А Захарченко мовчить, не з'являється на ТБ, не дає інтерв'ю, не робить заяв. Професіоналізм теперішнього міністра — це віддзеркалення роботи всієї міліції. Який піп, такий і прихід. Головне завдання нинішньої системи МВС — забезпечувати утримання влади, а боротьба зі злочинністю — другорядне. Згадайте, що під час останніх парламентських виборів увесь "Беркут" було стягнуто до проблемних округів. Тобто озброєних бійців спецпідрозділу кинули проти мирних акцій протесту, якими люди намагалися захистити свій політичний вибір. Зате на затримання кілерів Дикаєва відправили непідготовлених міліціонерів, які там і загинули. Чи потрібні більш красномовні докази?
— Тобто очікувати, що криміногенну ситуацію в країні буде взято під контроль, не доводиться?
— Абсолютно. Вона тільки погіршуватиметься…

Коментарі

Популярні публікації