Про єврейську вдачу...

Люстрація

Фрагмент з одного рукопису:
"Старий жид зітхнув і хитро подивився з під кудлатих брів. Свічка замерехтіла, химерні тіні перебігли по його впалих щоках, а гачкуватий ніс ще більше подався вперед.
- Чи тобі, хлопче треба того клопоту, нащо знати те до чого не маєш стосунку?
- Та як не маю, як у моїм селі всі рідні вимерли, а ваші останню зернину забирали...
- Ти живий, ото й тішся... Погляд його раптово став колючим і пронизливим. Жид неначе зважував чи сказати щось, чи промовчати. Таки зважився.
- Добре, - змахнув рукавом по столі, неначе змітаючи на долівку останні крихти сумніву. - Ми тут обидвоє, те що повім - затям, але ніде не плещи язиком. Будеш плескати - в ліпшім випадку наліплять тобі на чоло печатку антисеміта, дурником зроблять, в гіршім життя заберуть, а ти мені його подарував, не хочу ... хоча мені й життя твоє забрати то не гріх, бо у нашій вірі ти не чоловік, а худоба. Може гірше худоби, тепер гірше звіра, бо не так скажений звір страшний як гой, котрий знає правду...
Жид задумався, лише на хвильку, а далі заговорив чітко карбуючи слова:
- Ми не такі люди як ви. Так пишуть наші книги і так кажуть наші вчені. Змалечку жид навчений що він кращий, мудріший, бо то дано йому Богом. Всі інші - слуги його, раби, худоба, з котрою можна все робити. Тільки таємно. Бо худоба може збунтуватись і гнів її страшний. Не всі в те вірять, але мовчать. Страх. Він так глибоко сидить у моїм народі що став його тінню. Страх вбиває любов. Ми не здатні любити, часом навіть самих себе. Ми раби котрі правлять світом. Всі гроші світу скоро будуть наші, а ми станемо їх рабами. А ви рабами рабів...
Його погляд раптом став відсторонений, як у буддійського ченця. Здавалося старий жид щось видивляється з іншого світу, того що ховається у темних кутках їхнього випадкового схрону. Свічка тепер горіла рівненько, вогник ледь тремтів відбиваючись у втомлених старечих очах. Тепер слова потекли повільно, а зміст від тієї неквапливості холодив серце.
- Ті, хто правлять нашим народом, справді не схожі на людей. Ми для них такі ж гої, непотріб, але непотріб контрольований. Вони вербують серед нас катів та диверсантів, котрі знищують вас явно, або таємно. Як коли. Зрештою знищують і одні одних. Все заради влади і грошей. Ми перетворили гроші в зброю. Найстрашнішу зброю. Лихварство вбиває ваш природній спосіб життя, культуру та приводить до влади найгірших із вас. Ті, найгірші, разом з нашими , знищують собі подібних. Часом заради виживання, частіше заради насолоди. У їхніх душах поселяється зло, воно пожирає їх, а щоби нагодувати цю ненаситну потвору болем та стражданням, всі вони стають нелюддю, слугами Сатани. Сатана обрав наш народ для завоювання цієї планети. Ним ми обрані. І якщо наш народ не прозріє, то потягне за собою всіх інших і настане час коли ті, хто залишуться живими, заздритимуть мертвим..."