На Майдані, коло церкви, революція іде...

Як кажуть, краще один раз побачити, ніж 100 разів почути. От і я сьогодні дивився аж на два майдани: на Майдані Незалежності і на Михайлівській площі.

Отже, 30 листопада 2013р. з 15-40 до 16-00 я знаходився на Майдані незалежності. Вся площа з боку "Глобусу" обтягнута майже по всьому периметру щитами, за якими стоять солдати з ВВ, не "Беркут". Від Хрещатику щити перенесені вглиб площі на кілька метрів.

На протилежній частині Майдану (де Лядські ворота і пам'ятник Архистратигу Михаїлу), міліції нема, крім кількох ППСників.

Майдан, як ви вже знаєте, був сьогодні вранці (близько 4-00) зачищений "Беркутом". Цікаво, що колони Стели незалежності комунальники вже помили і ніяких написів чи наліпок там нема. Від "йолки" поки що є тільки конусоподібний металевий каркас. По-справжньому монтування ялинки ще не починалось.

Перед щитами тусуються кияни і гості столиці, звичайно ж, наелектризовані пропагандою.

Ось свідком такого діалогу я став.

Бабуся років 65-ти: Пустите меня, я гражданка и плательщица налогов, я имею право подойти к ёлке!

Молодичка, років 20-ти, з виду якась вулична торговка: Пустите нас, мы имеем право...

Солдатики незворушно мовчать.

Тоді вже мені захотілося заступитися за солдат. От і питаю бабцю:

-Это когда у нас пенсионеры налог платили?

У бабці - розрив шаблону. Тільки тепер до неї дійшло, що вона не сплатила, принаймні цього року, жодної гривні податків, але сама при цьому живе на пенсію, що платиться з податків. Молодичка теж намагається щось сказати, але я їй:

-А ти ж студентка! Які ти податки платиш? "Студентка" не береться переконувати мене, що вона не студентка і разом з бабцею хаміль-хаміль щезають. На прощання бабця закидає: я еще в Чернобыле свое заплатила!

Бачу, настав сприятливий момент поговорити з "особовим складом". Вибираю хлопчину з розумним обличчям.

-Скільки стоїте?

-Та вже близько трьох годин.

-А посцять?

-Бувало й по 6 годин стояли.

Цитую Статут внутрішньої служби Радянської армії : "Солдат должен переносить все тяготы и лишения воинской службы!"

-І зараз так?

-І зараз.

-А замполіти зараз є?

-Є, звуться "помічник командира роти з виховної роботи".

-А ідеологія тепер яка?

-???

-Ну, за радянської влади солдат повинен був вмирати за "партию и Родину". Тепер "Родина" у кожного своя: у бандерівців одна, у кримчан - інша. То за що вмирати? За те, за що полковник накаже?

-Так, за невиконання наказу стаття...

-Накази полковників треба виконувати, принаймні, поки полковники не повтікали. Тут важливо вловити момент, щоб було по-ленінськи: сьогодні - рано, завтра - пізно. Скільки служити лишилось?

-Півроку.

-За моїми прогнозами Янукович впаде в 2015 році. Ти вже будеш не на службі.

Солдат погоджується. Ми бажаємо один другому успіхів і я переходжу Хрещатик.

На тому боці площі іде якийсь мікромітинг, чоловік 50. Виступає, як мені сказали, якийсь київський бізнесмен. Голос добрий, в петлиці - стрічки України та ЄС. Оратор повідомляє, що за не перевіреними даними, одна з побитих на Майдані студенток померла. Далі в своїй промові у нього гаданий факт виступає вже, як дійсний. "Кров на руках Януковича!" Хоча, скоріше, міфічна. Одна жінка каже: справжній Майдан - на Михайлівській площі. А це - провокатор від "регіонів".

Одна автобусна зупинка - і я на біля "присутственных мест". Зараз тут суди та УВС. Йду в напрямку Михайлівської площі. Назустріч мені йдуть шеренгою "три богатирі". Один Югочка Луценко, тверезий, ще якась зайома фізіономія і невідомий. Розійшлися. Це я їх знаю, вони ж мене - ні.

Стою біля "ланцюгів", що обмежують "присутственные места", спілкуюся з майданарбайтерами. Аж тут в п'яти-шести метрах від мене перебігає дорогу наш майбутній президент Віталій Кличко. Я міг би його наздогнати і спитати: Віталію, у вас є план? Я добре знаю, що ніякого плану у Віталія нема, але ж цікаво, що відповість...

Перейшовши дорогу трішки лівіше від Віталія, роздивляюсь "новий Майдан" зблизька. Вздовж дороги шеренга студентів, що скандує: Киевляне, выходите! Далі - імпровізована трибуна, зроблена на пам'ятнику княгині Ользі (скульптор Іван Кавалерідзе).

На площі я був до 16-40. Запам'ятався виступ Тягнибока, що грозив Януковичу зверненнями до західних країн. Ще виступав Сєня Кролик і Югочка Луценко, що грозив кулаком в бік своїх колишніх підлеглих з Київського УВС (напроти). Югочка швидко повернувся, мабуть ходив відлити.

Якщо хтось напише, що в суботу о цій порі було 30 чи навіть 20 тисяч мітингувальників, не вірте. Ми вже знайомі з методикою підрахунків чисельності натовпу. Щільність в 3-4 людини на квадратний метр тільки біля трибуни. З боку дзвіниці Михайлівського собору люди купкуються по 3-4 чоловіки, між купками 2-3 метри  вільного простору. А ближче до дзвіниці можна знайти "галявини" довжиною в 5-6 метрів, не заповнені людьми.

Студенти збирають кошти на потреби Майдану, є волонтери, що роздають телефони пошуку людей. Інші - малюють плакати.

А ще я бачив, як один чоловік приставав з питаннями до Толі Гриценка, а той від дискусії втікав. І втік, але чоловік крикнув йому навздогін щось на зразок: Ту революцію просрали і цю просерете!

Цікавий нюанс - ноги мерзнуть на Михайлівській площі дужче, ніж на Майдані Незалежності. Може то моя суб'єктивна думка, а може справді так, бо Майдан - у котловині, а Михайлівська площа - на белебині.

От такі мої враження за сьогодні.