част. 2.
Креоли ніколи не були частиною української нації, хоча теоретично могли нею стати і частина з них таки стане, після визволення Донбасу і Криму. Наразі немає і не може бути якогось іншого ураїнського проекту, в нас нема "білих" і "червоних", а це значить, що українська нація єдина і нема ніяких ознак, що вона розпадеться в майбутньому. Є втрата частини території, але це націю лише консолідує. Є війна між Україною і Росією, у якій креоли воюють на боці Росії.
Ненависть українців до символів комуністичної ідеології випливає з їх креольської природи. Сама комуністична ідеологія давно мертва і навіть члени компартії не вірять у комунізм. Натомість сучасна псевдокомуністична ідеологія є різновидом чи точніше складовою частиною ідеології креольської. Креоли мріють не про пришестя комунізму в Україну, а про пришестя Російської імперії на нашу землю. Тому "колорадська стрічка", формально антикомуністичний символ, позаяк використовувався білогвардійцями і армією Власова, перебуває на озброєнні москаликів всіх відтінків з комуністами включно.
Знову ж таки, ідея національної держави - надцінність для кожного українського націоналіста, зрештою це перший пункт Декалогу. Тому не треба шукати якихось націоналістів, які цього чомусь не розуміють. Нема таких націоналістів в Україні. І не треба в угоду російським шовіністам приплітати авторитет Карла Шмідта на захист держави. Московській державі це вже не допоможе, а ми, українці, добре знаємо, що нам робити.
Нема у нас і "хуторянського провансальства", хоча є те, що під нього маскується. Ми, українці, взагалі-то не дурні, і добре знаємо, що нам робити. Наші предки, якщо рахувати і половців з каракалпаками, бродниками, аланами та іншими, збудували аж чотири імперії: Київську Русь, Золоту орду (Улус Джучі), Жечь Посполиту і Російську імперію-СРСР. Українці в Росії/СРСР самі виступали колонізаторами по відношенню до неросійських народів. Московія перетворилася на імперію лише з приєднанням України, ширше - з долученням до надбань європейської цивілізації, бо до цього це було одне з татарських ханств. Маловідомий і замовчуваний московітами факт: на монетах Івана ІІІ був напис арабським шрифтом "москов акчаси" - московське акче.
Українці - нація колонізаторів. Ми колонізували, точніше повернулися у наші степи, з Волгою і Кубанню включно. Ми колонізували разом з росіянами простори Сибіру і Казахстану. Але по відношенню до українців Росія/СРСР була метрополією, а ми самі упослідженою нацією, з якої Москва черпала свої сили.
Коли в Україні занепад і корупція, то це не значить, що ми цього хочемо, чи це наша природа. Це лише значить, що нами править креольська постколоніальна адміністрація і її породження - компрадорська буржуазія, яка і сидить на наших шиях. Але це не значить. що ми їх вічно будемо тримати на наших шиях.
Ну і про планетарне панування, якщо вже автор торкнувся цього питання. Скажу одразу: воно нам не потрібне. Ціна лідерства у світі дуже дорога і жодна з колишніх країн-лідерів лідерство собі не повернула. Свого часу лідерами були Венеція з Генуєю, Іспанія з Португалією, далі Франція, Англія і тепер США. Натомість Китай завжди був Серединною імперією, територія якого то збільшувалася, то зменшувалася, то він повністю розпадався чи завойовувався іноземними загарбниками. Але Китай знову відновлювався!
Попри догми радянської пропаганди, Третій Рейх теж не повинен був, згідно планів його очільників, охоплювати весь світ. Це повинен був бути такий собі європейський Китай, населений німцями, який оточували васальні держави. Гітлер був реалістом!
І нам не потрібна Україна від Закарпаття до Тихого океану. Врешті-решт на колонізацію територій підуть всі сили нації, а потім окраїнні землі будуть загарбані зміцнілими сусідами. Нащо тоді ми ці сили розтринькували? Гниють кістки українців по Сибіру і яка нам від того користь?
Українці, як етнос, виникли від змішування слов'янського і тюркського компонентів. Наші предки половці кочували в степах від Пруту і Дністра до Іртишу і може трішки й далі. Молдова, Україна, Центально-Чорноземний район, Північний Кавказ, Поволжя, Казахстан і Каракалпакстан (сьогодні частина Узбекистану) і є наші історичні землі. Сюди ж відноситься і Південний Сибір з Оренбургом, бо Росія анексувала частину казахських земель.
Юрій Липа мріяв про відновлення території України в межах Київської Русі або хоча б у межах Великого князівства Литовського. Але литовці для нас не визволителі, а білоруси, мабуть, не браття. Українці - степовики. У нас більше спільного з кримськими татарами, ніж з білорусами. Власне, тільки мова у нас подібна.
Якщо ж розглядати проблему через призму геополітики, то крах Білорусі буде частиною краху Росії і білоруські землі з великою ймовірністю стануть здобиччю поляків. До формальної анексії може справа і не дійде, але то буде сфера польських інтересів. І не треба з-за Білорусі конфліктувати з Польщею.
Варто також згадати про недолугу ідею В'ячеслава Чорновола про Балто-Чорноморський союз. Такий союз буде націлений проти Росії і Німеччини. А зараз Німеччина це ЄС. Створенню такого союзу будуть щиро аплодувати в Вашингтоні і Лондоні, але нам він не потрібен. Не бачу необхідності витрачати сили української нації на безглузде протистояння з Європою. Врешті-решт на території від Петербурга до Північного Уралу, а може й далі (до Ямалу) залишиться великий уламок Росії, от хай він і конфліктує з німцями. Будемо молитися про це святому рівноапостольному Олександру Невському.
Євразія - "велика шахівниця" за висловом професора Збіґнєва Бжезинського. Улус Джучі - середина шахівниці, або хартленд, як вважають геополітики. Ми в центрі Євразії, без нас - ніяк. Великий шовковий шлях проходить по наших землях. Ми, а не Китай, - Серединна імперія. Китай може стати Чимерикою (China + America), а ми завжди будемо хартлендом. Ми можемо втручатися в справи інших країн чи вести ізоляціоністську політику, ми без світу зможемо прожити, а світ без нас - ні. А освоєння космосу і інші забаганки автора можливі, якщо в цьому буде економічна потреба.
Оце і є світове панування.