На дзвінки Міллєра у «Нафтогазі» поки що можуть не відповідати (ІНФОГРАФІКА)

ЛЕОНІД ЧУМАК 30 КВІТНЯ, 2014 06:00

фото:gazprom.ru

На разі тактика, обрана Україною в стосунках із «заклятими друзями» - російським «Газпромом» - видається цілком правильною: Росію треба дотиснути або до арбітражу, або до зниження ціни

Час від часу представники «Нафтогазу» цікавляться у колег із «Газпрому», чи ті дозріли до ціни у $268,5 за тис. кубометрів, про котру було домовлено у грудні. Отримавши чергову негативну відповідь, НАК продовжує терпляче вичікувати.

Щоправда, паралельно уряд вже готує юридичний грунт для можливих суперечок у суді. І це теж правильний хід – адже за роки Незалежності наші газові контракти ще ніколи не ставали предметом судового розгляду. Тож є шанс принаймні перевірити їх юридичну довершеність. Хоча зазвичай «Газпром» дає задній хід ще до суду.

Іще один демонстративний, але психологічно виправданий крок – пошук нових постачальників газу серед країн Європи. І нехай це спочатку будуть невеликі обсяги. І ціна – лише трохи нижча за «газпромівську». Але ситуація стає геть іншою.

Головне тут – вийти з позиції прохача, в яку Україну постійно намагається поставити Росія. І по можливості стати стороною, яка коли й не диктує умови «Газпрому», то принаймні домовляється про нормальну й вигідну для себе ціну на газ.

Додатковий аргумент на нашу користь – це особливості видобутку газу: його фізично зупинити неможливо. Тож якщо перекрити вентиль на кордоні з Україною, наявні експортні газогони – «Північний потік», «Блакитний потік» та Ямал-Західна Європа - не впораються з вивільненими обсягами (торік Україна прокачала 86 млрд. кубометрів газу транзитом). Якийсь час росіяни можуть напомповувати блакитне паливо у свої підземні сховища газу. Але і вони не гумові. Цей процес може тривати до кількох місяців. Але потім їм доведеться або просто випускати газ в атмосферу (що вогненебезпечно), або палити гігантські факели, просто гріючи повітря. При чому, абсолютно безкоштовно. Тобто, задарма. Вигідніше буде все ж таки знизити ціну.

І до того моменту, поки в «Газпромі» не дійдуть до потрібної кондиції, щоб це усвідомити, з ними нема про що говорити. Тож у «Нафтогазі» зараз можуть навіть не знімати трубки, коли буде дзвонити Міллєр – адже поки що від нього, окрім нових божевільних цифр «недоотриманого прибутку», навряд чи щось можна почути. Іще не час. «Клієнт повинен дозріти», - як говорилося у відомій комедії. Зате можна час від часу нагадувати про себе (як це зараз робить «Нафтогаз»), перепитуючи про $268,5 за тисячу кубів.

Ще донедавна росіяни зі шкіри пнулись, аби зберегти своє становище монопольного постачальника газу нашій країні і диктувати свої умови. Затягування перемовин України щодо реверсу зі Словаччиною відбувалось саме через позицію Москви. Проте Словаччина – не Білорусь. Як і будь-яка європейська держава, вона більше залежить від Брюсселю. Отже, попри тиск росіян, наші словацькі сусіди вирішили організувати реверсні (бо усі звикли, що газ через Україну йде у Європу, а не навпаки) поставки газу в нашу державу.

Цим маршрутом - якщо він, як і заплановано, запрацює восени – ми зможемо вже у цьому році отримати 2 млрд. кубометрів. У подальшому йдеться про закупівлі у Словаччині до 8 млрд. кубометрів газу на рік. І цю цифру варто збільшувати.

Крім того, ще у травні 2012 року «Нафтогаз» підписав рамкову угоду з німецькою компанією RWE, згідно з якою Україна може купувати до 10 млрд. кубометрів газу. Питання лише в розширенні маршрутів постачання.

Також уже випробувано (щоправда, приватними трейдерами – ВЕТЕКом Курченка і ДТЕКом Ахметова) варанти закупівлі газу в Угорщині та Польщі.

Теоретично, при потребі Україна (за умови скорочення енергоспоживання до пристойних обсягів) могла б за кілька років повністю відмовитись від російського газу: резерв економії становить до 10 млрд. кубів, тож річна потреба в газі буде вже не 50, а 40 млрд. кубічних метрів.

Обсяг реверсу можна довести до 17-20 млрд. кубометрів, плюс власний видобуток – 20-22 млрд.  – от і виходимо «в нуль». Тобто, на забезпечення України газом без прямої участі «Газпрому».

Маршрути диверсифікації постачання газу в Україну (річні обсяги)