Про перспективи війни у Перській затоці і ціни на нафту

Перспектива війни у Перській затоці

Війни у Перській затоці між Іраном та Саудівською Аравією не буде. У обох країн є авіація і ракети. А от щодо ефективності ППО не знаю. Ірану точно Росія поставляла С-300. У саудівців є "Петріоти" Тобто кілька нальотів авіації - і нафтовидобувної інфраструктури не буде.

А морська блокада Ормузької протоки (обопільна) зробить неможливим нафтовий експорт не тільки з цих двох країн, але взагалі з Перської затоки (Кувейт, Ірак, ОАЄ). 

Потенційна загроза теоретично повинна привести до збільшення цін на нафту. Оце мабуть і є мета загострення ірано-саудівських відносин.

Хоча на біржах у блеф можуть і не повірити... А якщо і повірять, то в світі є надлишок нафти. Тобто реальні події спрогнозувати важко.

В усякому разі Україна заінтересована в дешевій нафті і прямо, як країна-імпортер, і опосередковано, як геополітичний гравець, що зацікавлений в ослабленні Росії.

Про ціни на нафту

Конспірологією можна пояснити далеко не все. У мирні часи цінами на нафту грають на біржах, але й нафтовидобувники теж заінтересовані у піднятті цін. Надування пузирів зайшло так далеко, що вже суперечило американському біржовому законодавству. Щоб його обійти найбільші американські біржі повідкривали свої філії в Лондоні, де працювали вже за британським законодавством, яке значно ліберальніше.

Більше того, Ларуш цілком серйозно вважає, що британський істеблішмент спеціально прийняв таке законодавство, щоб торпедувати американське лідерство в світі. Це так би мовити помста британців за ДСВ. Подробиці на сайті Ларуша, він частково російськомовний. 

Але під час війни в Афганістані ціни на нафту впали не в результаті дій спекулянтів, а за рішенням уряду королівства, - саудити на прохання США просто збільшили видобуток. Точно так відбувається і зараз, але США про це їх не просили.  Саудівці демпінгують. За деякими даними у них собівартість нафти щось 3 долари. Саудівці своїм демпінгом збираються знищити конкурентів, а згодом ціни підняти і відібити свої втрати. Рокфеллери вже продали свої нафтові активи (2015).

          Але цімес у тому, що саудити переходять дорогу американцям, які влетіли зі своєю сланцевою нафтою. Вона не конкурує з саудівською. А грошей вкладено багацько. 

Нарешті, війна в Сирії - це не війна Америки. Сирія потрібна саудівцям і іранцям для прокладки газо- і нафтопроводів до Середземного моря. З одного боку так дешевше, ніж ганяти танкери навколо Аравії, з іншого - супертанкери не "влазять" у Суецький канал. З третього боку - щоб засипати мінами Ормузську протоку не треба навіть мати есмінці. Це іранці можуть зробити з катерів та човнів. На перешкоді будівництва трубопроводів лише Асад.

Щоб оцінити перспективи гіпотетичної війни між Іраном та С.Аравією не треба порівнювати населення чи економічний потенціал, які дійсно не співмірні. Справа в тому, що противники не мають спільного кордону, а отже сухопутної війни не буде. Влаштовувати щось а-ля "висадка в Нормандії" тим більш  ніхто не буде. Навіть у морську війну не дуже віриться... 

Все зведеться до знищення нафтових вишок, качалок, трубопроводів і НПЗ. Все вирішуватимуть авіація і ракети. Кораблі мабуть будуть використовуватися, як пускові установки ракет і мобільні засоби ППО. Ну і плюс ескортування танкерів, постановка і тралення мін. Але, повторюю, у війну я не вірю. 

Перед саудитами стоять кілька головних задач: 

1. Потушити конфлікт у Ємені. 

2. Добитися у Сирії перемоги "суннітської коаліції", куди входить і Туреччина. Передовсім відсторонивши Асада від влади. ІДІЛ нікого не хвилює. 

3. Посприяти на виборах у США в цьому році приходу до влади президента-республіканця . 

Якщо цього всього вдасця досягти, тоді можна буде піднімати ціни на нафту. Але можливо США попросять почекати з підняттям цін до остаточної капітуляції Путіна.