ТРОХИ ПРО ЗАКУЛІССЯ НОВОСТВОРЕНОГО РУХУ ЯРОША Я... - Олена Білозерська
Наш коментар:
Отже, проблем у ще не створеної організації багацько, але найголовніших з них дві: 1.Прізвище Яроша в назві.
2. Попутники.
Підтримую Олену двома руками. Щоб не думали і не писали мудрагелі, є певні політтехнологічні правила і тому Блок Юлії Тимошенко назвали саме БЮТ, а блок Петра Порошенка - БПП. Якщо хтось не хоче бути схожим на Порошенка, то ходіть без штанів, бо Порошенко ходить в штанях, тоді вас ніколи не сплутають.
Питання попутників - частина більш загального питання - партійного членства. Хто вчив історію КПРС, повинен пам'ятати про дискусію між Леніним і Мартовим на 2-му з'їзді РСДРП (1903). Ленін був за те, щоб член партії був членом партосередку і особисто брав участь в партійній роботі. Переміг Ленін з більшовиками, бо збудували ефективну партію.
Дмитро Корчинський, коли формував загін УНА-УНСО для війни в Грузії, колишніх офіцерів Радянської армії брав рядовими бійцями, незалежно від того, які посади вони колись займали. Партія "Свобода" теж комплектує свою "номенклатуру" переважно з вуличних бійців.
А попутники ж певно захочуть бути якщо не першим замом у Яроша, то як мінімум членом Проводу... А ти, чоловіче, походи по місту, поклей передвиборчі листівки, як мінімум... І зразу всі попутники відсіються самі собою.
Ну і дотичне питання спонсорів, без яких зараз ніяк... Треба ввести правило: спонсор не може мати права голосу, навіть коли він член партії. І спонсорів повинно бути багацько, бо інакше це буде партія на утриманні.
І ще сюди ж: крім офіційного, повинне бути ще й таємне членство. Так-так, "внутрішня партія" за Орвелом. Звісно, діюче в Україні законодавство ніякого таємного членства не передбачає. Це я для "законників" пишу спеціально.
Ну й кому ім'я Фетхулли Гюлена щось говорить... Треба мати щось подібне, але без релігійної складової. Наше суспільство попри деклароване християнство, загалом атеїстичне.
Я назвала цей текст так, щоб привернути до нього увагу. Але далі пишу всерйоз.
У нас тут два дні були наради, на які мені вдалося вирватись до Києва. Рух Яроша формується, робота йде. Буде координаційний центр, будуть зустрічі ініціативних груп, поїздки по регіонах - все як треба. Провести з'їзд у лютому, судячи з усього, не встигаємо, але то таке, значить, проведемо в березні.
Але є дві речі, які мене серйозно непокоять. Я виконаю будь-яке рішення Провідника, але як особисту думку - скажу про них.
Перша проблема - це назва, від якої, як на мене, залежить дуже багато - навіть критично багато. Оскільки поки що її немає і всі варіанти назв лише робочі, деякі наші шановані побратими продовжують наполягати на "безіменному" русі, без прізвища Провідника у назві. І пропонують красиво-шаблонні найменування на кшталт "Відродження" чи "Солідарність" (приклади умовні). Вочевидь, цих друзів переконали аргументи критиків, що з "іменним" рухом ми будемо "як Порошенко" чи інші такі самі брр-брр.
Друзі, закликаю вас схаменутися і добре подумати. Усі ті партії, псевдо-подібність до яких вас бентежить - то ніякі не партії, а бізнес-проекти. Ми ж творимо і справжню партію, і ширше явище - рух. Згуртований ідеєю, яка живе в кожному з нас і яку ми, так само, як і програму руху, формулюємо самі - тут і зараз.
Дмитро Ярош сказав, що сповідує і до кінця життя буде сповідувати лише одну ідеологію - український державницький націоналізм в інтерпретації Степана Бандери. Але він розуміє, що не кожен патріот України, причому патріот на ділі, а не лише на словах, вже сьогодні готовий всерйоз оголосити себе бандерівцем.
Така ситуація може здатися дивною лише тому, хто не був на фронті. Бо на фронті таких - кожен другий. І от цих людей Провідник теж хоче залучати до нашого руху. Щоб поступово, неагресивними методами робити з них націоналістів.
ДРУЗІ, Я ПРЯМИМ ТЕКСТОМ ЗАКЛИКАЮ ВАС ПРИЙНЯТИ І ПОГОДИТИСЬ ІЗ ТИМ, ЩО МИ БУДУЄМО АВТОРИТАРНИЙ РУХ ВОЖДИСТСЬКОГО ТИПУ. Закликаю не боятися цих слів. Сьогодні вони звучать дикістю, можливо, викликатимуть сміх - це нормально. Через місяць усі звикнуть і поважатимуть.
Ви знаєте самі, для чого це потрібно. Для дисципліни, якої нам бракує аж до ризику втратити державу, і для відповідальності - Провідника і всіх нас.
Дмитро Ярош - не святий, не геній і не Месія. Але він порядна людина, наділена розумом, силою духу і харизмою. Так, він може не потягнути пекельний тягар, який зараз лягає на його плечі. Але у мене чи тебе, хто зараз це читає - шансів потягнути ще менше. А комусь же треба. Не задля Яроша, вас, мене чи поки що не створеної безіменної партії. Задля держави Україна. Державу рятувати треба. І ніякі стрілочники-балакуни її не врятують. У них, у собак, чверть століття на це було, і що вони, собаки, зробили? Здібні намутили собі фабрики й заводики (деякі - квінтесенція - навіть мають їх на території ворога під час війни), невдахи балакають і досі, і все у них якісь чергові марсіани в усьому винні. А держава в глибокій торбі.
Може, ми є ті, хто прийшли, щоб переламати цю карму?
Ми маємо право спробувати.
Не хочу пророкувати, але мені здається, що за помилку ми заплатимо головами.
Наш рух, партія і т.д. ПОВИННІ МАТИ У НАЗВІ ПРІЗВИЩЕ ДМИТРА ЯРОША. Не тільки тому, що це "бренд", необхідний нам для "розкрутки". Ім'я Яроша - наше обличчя, наша не-безіменність, наші зобов'язання, наша відповідальність, наша плата за помилку.
А якщо ми назвемося яким-небудь "Відродженням України" - вийде чергова маргінальна партійка, яка нічим не відрізнятиметься від інших, лише з набагато гіршими стартовими умовами, ніж в інших подібних утворень - через відсутність бабла.
Це риги-олігархи можуть називатись "Відродженнями". Їм це пофігу, у них одна спільна назва: "Партія бабла", і одне спільне гасло: "Більше бабла саме нам!". У їхніх полум'яних опонентів, яким не пощастило пропхатися до корита, теж одне спільне гасло: "Усе забрать і поділить (між своїми)", тому їм теж пофіг, як називатися. Дуже хотілося б, щоб представники обох таборів нас не турбували.
І ще. Люди десятиліттями вигадували різні назви для своїх партій і рухів. Історія показала, що майже всі вони були помилковими, і назвала цих людей за іменами їхніх лідерів: бандерівці, мельниківці, петлюрівці (хто зараз пам'ятає, як називалася партія Петлюри?), махновці тощо. Народ в історичній перспективі не помиляється, бо його багато і часу в нього багато. Тож давайте, браття, не будемо вигадувати велосипед і одразу самі назвемося за ім'ям нашого лідера.
Підкреслю: це не позиція самого Д.Я. Він скромний, і на "іменний рух" його треба добряче переконувати. А деякі з вас зараз роблять зворотнє, і він може з вами погодитись, і в нас тоді нічого не вийде.
Давайте, браття, ризикнемо. Щоб не так, як всі. Щоб зі смаком і з викликом. Щоб не боятися сміху, осуду і взагалі нічого. "Спочатку тебе не помічають, потім з тебе сміються, потім з тобою борються, а потім ти перемагаєш" (с)
Друга проблема - про те, щоб долучитися до нашого руху, з нами ведуть переговори деякі відомі в українському суспільстві люди, в т.ч. політики. Звичайно, на цьому етапі я не можу називати їхні імена.
Серед цих політиків я не знаю жодного явного негідника, типу колишніх ригів, до жодного в мене немає особистої антипатії. І якщо ми прагнемо до розширення нашої платформи, то їхнє залучення є доречним, тим більше, що деякі з них вже активно займаються різними цікавими напрямками, які ми ще не опанували. Але я боюся, що в перспективі ці люди можуть створити нам проблеми.
Жоден з них ще не прийшов і не сказав: "Діма, я з тобою і мені пофіг, хто ще буде з нами". Ні, усі вони чекають, "хто ще зголоситься", який пул збереться - щоб знати, чи варто робити ставку на нашу команду, наскільки вона серйозна. Ой, як хочеться за один цей підхід слати нафіг...
Але головна проблема з ними в тому, що я ніколи не повірю, що вони беззастережно визнають авторитет Яроша і будуть виконувати усі його розпорядження. Якщо так - жодних проблем. Але якщо ні... Вони можуть влізати у сумнівні політичні і особливо фінансові оборудки, робити неузгоджені заяви - а відповідатиме, як завжди, Провідник. Я за те, щоб він відповідав по повній, кому багато дають, з того й питають багато, але він не може відповідати за те, що не може контролювати! Безконтрольні елементи - це зло, і безконтрольний політик - ще більше зло, ніж безконтрольний віджиматель авто, бо перший постійно на виду.
Ми будемо рухатись методом спроб і помилок, матимем, безперечно, свої "ляпи" і "зальоти", то нащо нам відповідати ще й за чужі?
Мабуть, якщо вже їх брати, то треба підписувати з ними меморандум про повну узгодженість дій і одразу ж виганяти за його порушення. Інакше репутаційні збитки від їхніх дій можуть втопити рух.
Звичайно, все це я казала і на нарадах. І чудово розумію, що роблю зараз не дуже правильно, виносячи ці речі на публіку. Але, по-перше, писати в мене виходить помітно краще, ніж говорити, по-друге, я вже у потязі - вертаюся на Донбас. Не можу розірватися, не можу переговорити з усіма...
І ще одне. Якщо хтось втомився, заплутався, засумнівався - порийтеся в Інтернеті, подивіться, скільки зусиль зараз кинуто на те, щоб нас з вами "мочити". Зверніть увагу, скільки професійно написаного, за кращими канонами інформвійн негативу за годину буде під цим текстом. Це означає одне: ми на вірному шляху. Це все, що нам зараз слід знати.
Коментарі
Дописати коментар