Сінгапурські порядки і Україна

Volodymyr Yavorskyy

Як мені подобається, коли досить відомі люди, навіть журналісти, хвалять Лі Куан Ю (Lee Kuan Yew) та Сингапурське диво, а певні навіть кажуть, що це шлях України. Я просто нагадаю досить відомі факти, що стосуються прав людини і які пояснюють ціну цьому диву, яку заплатили тисячі людей... 

Сингапур є країною-лідером серед кількості виконаних смертних вироків в світі, хоча останні роки ситуація таки змінилася й діє мораторій на її виконання (декілька десятків людей очікують). За певні злочини передбачено виключно одне покарання - смертна кара. Міністерство безпеки може без висунення обвинувачення тримати під вартою будь-кого, хто на їхню думку загрожує державній безпеці. Відомі випадки, коли людей тримали понад 30 років у в'язниці без висунення обвинувачення. 

Сингапур - це фактично однопартійна країна, бо одна партія домінує в політичному житті з 1959 року, хоча ця тенденція останніми десятиліттями таки зменшується. Я вже не кажу про кількість зниклих/покараних політичних опонентів. У Сингапурі практично немає свободи слова (150 країна в рейтингу країн "Репортерів без кордонів"), журналістів не б'ють, але можуть засудити до астрономічних штрафів, тому критика уряду місцевими ЗМІ не дуже "популярна". 

У Сингапурі широко застосовуються тілесні покарання - побиття палицями. За понад 60 злочинів передбачено саме таке покарання. Навіть роботодавець має право бити працівників за певні правопорушення на робочому місці. 25 % населення Сингапуру - це нелегальні мігранти, що не мають ніяких прав, а якщо їх затримає поліція - їм загрожує тілесні покарання. Саме нелегальні мігранти працюють понад 10 годин на всіх видах важкої праці. 

Провести демонстрацію в Сингапурі можливо лише з дозволу поліції. Я веду загалом до того, що багато економічних рішень в Сингапурі побудовані на нехтувані приватних інтересів за ради добробуту країни. 

Можна довго сперечатися, але я переконаний, що українці не готові віддати всі наявні свободи ради економічного добробуту країни, бо їх цікавить перш за все власний добробут. Вони є індивідуалістами, як зрештою усі європейці.