Чи буде в Україні через рік нова ліва партія?

Це відповідь Олесі Яхно-Бєлковській на запитання в її пості.

Цікаве питання, Олесю. Десь з тиждень чи два тому писав про це В.Кулику. Тому повторюся. В найближчий рік ніякої нової лівої партії не виникне. Буде Соцпартія Мороза і, можливо, комуністи, якщо їх остаточно не заборонять... 

Справа в тому, що для виникнення нової лівої партії потрібна нова ліва ідеологія. Проблема якраз у тому, що коли пошкребти лівого, то під ним завжди виявляється москаль-шовініст. Тобто сьогодні бути лівим в Україні, означає бути москалем. Начебто винятком з цього правила була "Боротьба". Але в процесі сепарації Донбасу виявилося, що то навіть не партія, а просто одна з агентурних мереж ФСБ. Зараз про "Боротьбу" вже нічого не чути.

Ще один чинник, що заважає появі нової лівої партії, а ширше - і нової лівої ідеології - український націоналізм. Звісно, наш націоналізм - це цілий букет різних ідей, але незмінною лишається його націонал-соціалістична чи соціал-націоналістична (як кому краще)  суть.

Тобто українські націоналісти лишалися правими лише для комуністів, а так реально завжди були лівими, особливо враховуючи той факт, що буржуазія в Україні, особливо буржуазія велика, була або іноземною, або інонаціональною (росіяни, поляки, євреї). Українською ж була лише дрібна буржуазія і ОУН виражала передусім саме її інтереси та інтереси найманих трударів. Власне і зараз воно так. 

Щоб конкурувати з націоналістами, лівим самим потрібно бути трішки націоналістами, тобто перестати бути "п'ятою колоною" Москви. Якщо ж новій партії і, відповідно, новій ідеології ще й вдасця дистанціюватися від Заходу і від ліберальної ідеології, що в нинішніх українських умовах є ідеологічним оформленням панування компрадорської буржуазії, то такі ідеї і така партія матимуть право на існування. 

Я бачу таку партію "приводним ременем" до профспілок, що борються за права трудящих. Бо нинішній капіталізм нахрапистий і безпардонний, хазяї розуміють тільки силу. От партія і профспілки мають влаштовувати страйки на підприємствах, бо це єдиний засіб підняти зарплату в Україні. 

Питання справедливої оплати праці не тільки і не стільки соціальне, скільки економічне і політичне. В Україні не буде високотехнологічного виробництва доти, доки не буде дорогої робочої сили. Бо саме вона спонукає капіталістів впроваджувати нову техніку і технологію. Але робити це може лише національний капітал, бо капітал транснаціональний замість модернізації виробництва займеться експортом капіталу в країни з дешевою робочою силою. 

Отакий от непорушний зв'язок соціального, політичного та економічного чинників, якщо над ними панує чинник національний.