«Хмєльницкій нікагда нє называл свою страну Украиной»

Лист королю Владиславу четвертому 12 червня 1648 року(польською мовою, переклад): 
«А й м-ть, п. краківський, на нашу думку, не міг бути добри приятелем і, очевидно, не мав дозволу на ті знущання, які над нами чинив- і на Запорожжя напав, і Україну сплюндрував, намагаючись нас і ім`я наше козацьке викоренити»

Лист Адаму Киселю 27 червня 1648 року(польськ. мовою, переклад):
«Ми не бажаємо, щоб до більших втрат дійшло, а тому розіслали по всій Україні універсали про те, що кожен, як і з нашого Війська Запорозького, так і з інших шляхетських підданих, під страхом суворої кари ці бунти і заворушення мають припинити»

Лист королю Яну Казимиру 15 листопада 1648 року(польськ. мовою, переклад):
«Щоб Хмельницькому було дано на Україні староство, яке він собі вподобає, а до цього староства 20 миль землі».

Лист Яну казимиру 15 серпня 1649 року(польськ. мовою, переклад):
«Знаю напевно, що в. к. м. з ласки своєї зберіг би мені життя, але знаю також, що пп. українні державці в. к. м. мало кого слухаються».

Лист Яну Казимиру 17 серпня 1649 року(польськ. мовою, переклад):
«В місті Києві та в інших українних містах єзуїти і ченці римської релігії, як ніколи раніше, так і тепер, щоб ні від кого засобів для існування не одержували, бо від ченців і релігії починаються незгоди і порушення спокою».

Лист царю Олексію Михайловичу 26 листопада 1649 року(російською мовою, оригінал):
«И там я, будучи прямым слугою вашего царского величества розговаривал, чтобы он войною на городы украинные вашего царского величества не ходил и православным християном дал покой».

Наказ послам Війська Запорізького на варшавський сейм, кінець листопада 1649 року(польськ. мовою, переклад):
«…українні обивателі не повинні карати своїх підданих, хоча б хто з них в той час і був при війську».

Лист ніжинському полковнику Прокопу Шумейку 31 липня 1650 року (українською мовою, оригінал):
«Пану Шумейкови, будучому полковникови ніжинському, тим писанєм вашим ганим, іж не ведлуг ради і постановлення нашого за Орсьлом виправуєт войска на черкаси, а приїхавши до полку Ніжинського, неслушниє поступки ваши, чего сми і в раді не споминали, яко би я сам гетман міг казать зараз ляхов і урядников, шляхту так на Україні, яко і у Сіверу вибивать».

Лист шляхті Волинського воєводства 1 листопада 1650 року(польськ. мовою, переклад):
«Але коли до нас дійшла звістка про польський табір, ми мусили знову збиратися докупи, а через цей рух знову вся Україна повстала, і в деяких місцях, незважаючи на наші суворі накази, посполиті, а не козаки, вчинили убивства».

Універсал про передачу Київському Богоявленському Братському монастирю села Мостище 11 січня 1651 року(укр. мовою, оригінал):
«Поневаж всемогущою своєю рукою десною бог і створитель неба сподобил мні неприятелів і гонителей всходной православной церкви, матки нашой, ляхов з України в Польщу далеко прогнати…»

Лист Яну Казимиру 25 лютого 1652 року(польськ. мовою, переклад):
«Найкраще було б, про що вся Україна просить бога, щоб в кор. м. п. м. м., держав велику булаву і цих боязливих і буйних вершників тримав у шорах і на поводі, бо саме це потрібно, інакше ніколи не заспокоїться Русь і надовго залишиться у цій біді».

Універсал про взяття під захист Івана Шинявського 18 червня 1652 року (укр. мовою, оригінал):
«Дошло теж і до нас відати, же тіє, коториє за указом нашим з Ніженсчизни повиходили биле в Украйну, през жолніров до спустошалих добр своїх ворочалися, на їх здоровя отповідают, сурово напоминаєм і в том, аби жадного пренагабаня не поносили, кгди ж то ся било стало за всего войск наших відомістю, але хто хочет там мешкати спульне, волно, хто зас не хочет, спродавши своє без галасов на Украйну безборонно, і по-десяте напоминаєм, аби ні в чом воле нашой не противляючисе, все тоє в цілі приказане заховано било».

Березневі статті(!!!) 1654ого року(рос. мовою, оригінал):
«8. Чтобы наемного люду здЂ по рубежу отъ Ляховъ, для всякого безстрашія, съ 3000, или какъ воля царскаго величества будетъ хотя и болши. Царского величества ратные люди всегда на рубежЂ для Украйны обереганья есть и впередъ стоять учнутъ.»

Лист царю Олексію Михайловичу 17 лютого 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«Граждане з города нашего украинного Переяславя, учинивши непорочной христа бога нашего заповеди веру тебе…».

Лист кримському хану Іслам-Гірею 16 квітня 1654 року(польськ. мовою, переклад):
«Коли цього ксьондза спитали, чому королевич Карл хоче так глибоко йти на Україну, він відповів, що королевич тут чекатиме на допомогу татар».

Лист царю Олексію Михайловичу 11 червня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«Что великий государ наш, твое царское величество, веровал вестям подлинным дьяка Томила Перфирьева о ханском приходе на Украину».

Лист царю Олексію Михайловичу 15 вересня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«… а Магметь-Гирей, хан нынешней, присягнул перед своим цесарем турским, чтоб нас лесть как зведши и обнадежа, могли на украинные городы ударити…; Мы довольно чиня указу, твоего царского величества, вышедчи из Украины…; Сохрани убо боже от того неприятеля, какова и пустошенья в Украине…; Ляхи те, что под Зборовым стояли, вглубь уступили назад для того, послыша, что есьмя с войском из Украины выступили, тогда нас от Украины далее отвести хотят…».

Лист царю Олексію Михайловичу 28 вересня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«…Животов, город украинный твоего царского величества, через ляхи тою войной спустошеный…; Сославшися с ханом, на городы наши украинные идти имеет…; С Войском Запорожским к городам украинным повращаем…; А любо то великие смятения в Украине через неприятелей ляхов деются…; Когда мы с войском до городов украинных твоего царского величества возвратятся…; сколько бог даст, чтоб городы украинные твоего царского величества целы были…».

Лист Антону Жданичу 28 вересня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«…сшедши с ханом крымским, просто на Украину итии имеют…; назад с войском к Украине возвращаемся…; есьми от тех же неприятелей через семь лет Украину боронили…; а собрався всеми силами, на Украину ударити имеют, как бо слышим…; чтоб они думали и в то получали, как бы Украина цела пребывала, сохрани убо боже, упадку на Украину».

Лист Олексію Михайловичу 24 жовтня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«…Возвратятся назад в Украину все полки заднепрские…; Украину твоего царского величества завоеваты имеют…».

Лист Богдану Кондратенку 24 жовтня 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«…передался до нас добровільно Радул Ластовецкий, который прежде на Украине живал…; татары на Украину ударити имеют, понеже как слышал, что ляхи ни о чем не пекутца, только чтоб Украину извоевать, а ляхи то сказывают, что когда приедем в Украину и естли казаки предаватися станут, тогда имеют с теми и иных воевати».

Лист Олексію Михайловичу 10 листопада 1654 року(рос. мовою, оригінал):
«…ляхами со всех сторон на городы наши твоего царского величества украинные, ударити…; орды вышли и под городы наши украинские подпадывают…; гетман с войском, что под Зборовом было, пришел и с ордами в Украине сниматся имеет».

Лист Федору Бутурліну 7 грудня 1654 року(укр. мовою, оригінал):
«ляхи і татарові мают дале в Україну іти і пустошит…; толко на Україну всі потуги обернути і ізносити мают.»

Лист Олексію Михайловичу 2 квітня 1655 року(рос. мовою, оригінал):
«… ляхи, изщучи разных обычаев, чтоб как Украину извоевати могли от цесаря християнського…»

Лист до жителів Львова про мир з Військом Запорозьким 13 жовтня 1655 року (польськ. мовою, переклад):
«Різні стани Речі Посполитої жорстоко напали на Україну, ми змушені були захищати свої життя».

Лист львів`янам 20 жовтня 1655 року(польськ. мовою, переклад):
«А що нам господь бог поміг визволити Україну свою руську, при цьому я стою!»

Лист шведському королю Карлу Густаву 8 листопада 1655 року
(латинською мовою, переклад):
«Ми відійшли з військами трохи назад від Львова, на Україну»

Лист Радзейовському 11 січня 1656 року(польськ. мовою, переклад):
«уклавши мир з ханом, відправились для відпочинку з військами на Україну, і тепер в Чигирині…; якщо схочеш приїхати- приїжджай на Україну!»

Лист Кримському Султану-Калги 22 січня 1656 року(польськ. мовою, переклад):
«І тепер, повернувшись на Україну- на Запоріжжя, на Кодак, ми скрізь розіслали універсали…; А всіх тих татар, що були тут, на Україні, в полоні- ми наказали зібрати в один гурт».

Лист Юрію Ракоці 29 липня 1656 року(латин. мовою, переклад):
«Поляки насмілилися виступити силою проти наших стародавніх вільностей і не раз проливали кров в межах України…; ляхи підбурюють різні народи на наше викорінення і не раз руйнували і нищили українські землі».

Лист Алмазу Івановичу 10 липня 1657 року(рос. мовою, оригінал):
«татаре украинные города вырезая имеют дальний умысел ни во что Украину превратить»

Тимофій Степанюк

Подобається ·  · Стежити за дописом ·