Про чумаків і українську логістику

Сьогодні коментуємо цікаву статтю про Адама Сміта і роль логістики у розвитку капіталізму. Автор торкнувся другорядної, як для нього,  теми існування Монгольської імперії. Але оскільки для мене ця тема навіть більш важлива за діяльність Адама Сміта, то я додав свій коментар.

Это объясняет причину, по которой Великая Римская Империя не проводила свою экспансию на север, из-за невозможности снабжать свои войска и колонии в виду отсутствия морских путей сообщения в глубине континента. И та же самая дороговизна логистики ставит под серьезный вопрос возможность исторического существования Монголо-татарского ига и личности Чингисхана в общеисторическом контексте, либо в неверности определения расположения этого государственного образования на территории великой степи и Монголии в частности.

Для історичних висновків мало знати теорію Адама Сміта, бажано знати ще й історію країн, які вивчаєш. Десь з ІІІ ст. н.е. римляни не тільки не йдуть на Північ, вони взагалі не розширяють кордони імперії. З одного боку імперія дійсно досягла своїх природних кордонів, розкинувшись навколо Середземного моря і опираючись на Пустелю Сахару на Півдні, річки Рейн і Дунай на Півночі, Атлантику на Заході, Аравійську пустелю і державу Парфію на Сході. З іншого боку - відстань від кордонів держави до моря була досить різною, що говорить про неприорітетність теорії А.Сміта щодо впливу різних чинників на експансію Риму. Максимальна віддаленість від моря була в Галлії і на Балканах, мінімальна - на території України - в Північному Причорномор'ї. 

Римлянам довелося евакуювати свої війська з Дакії і Британії, де в Шотландії існував Адріанів вал, що відокремлював сучасну Шотландію від римських володінь. Головні причини втечі римлян не логістичні, а економічні, політичні і військові. Утримання рідкозаселених територій з войовничим населенням було недоцільним. А криза рабовласницьких відносин (перш за все збільшення ціни рабів) обмежувало фіскальні можливості держави.

З Чінгісханом і його імперією ситуація складніша, позаяк історія Монгольської імперії вивчена на два порядки гірше, ніж римська. Звичайно, монголо-татарське  іго - видумка російських істориків для виправдання російської ж відсталості. Насправді рівень розвитку Улуса Джучі (назву Золота орда придумали історики) суттєво перевищував тогочасний європейський, але Московський улус дійсно був відсталим. Наприклад, технологія виплавки чавуну і, відповідно, виготовлення виробів з нього, потрапила в Європу з Орди, а не навпаки.

Монгольська імперія була саме степовою державою і її столиця від Чінгісхана і до Хубілая була в Каракорумі (сучасне містечко Хара-Хото в Монголії). Проблеми з логістикою були, і великі, але уряду кіданця (не китайця!) Єлюй Чуцая, що був у Чінгісхана за прем'єр-міністра, вдалося їх успішно вирішити.

Ханській адміністрації вдалося створити пошту - систему кур'єрської служби з поштовими станціями (ям) на всіх основних шляхах імперії. Практично в незмінному вигляді ця система збереглася в Росії аж до появи залізниць. Це різко посилило зв'язність імперії, без чого вона не могла просто існувати.

Другим логістичним винаходом імперських чиновників стала система вантажоперевезень. Її описано в історії монголів під редакцією візиря держави Хулагідів Рашид-ад-діна. Автор описує постачання столиці імперії Каракорума з боку Китаю, район сучасного Пекіна. З опису перського автора постають наші українські чумаки. Система у всій імперії була уніфікована.

Територія України виявилась єдиним регіоном, де чумаки проіснували до 80-их років ХІХ століття. Чумаки від часів своєї появи в ХІІІ (а не в XVI ст., як пишуть українські історики) і аж до кінця свого існування були переважно транспортною, а не торговою корпорацією, підряджуючись зокрема до казенних перевезень російської держави.

Чумацький віз (мажа) має виразне походження від чотириколісної гарби, відрізняючись від останньої прибитими з внутрішнього боку до "драбин"  дошками. Ці дошки перетворюють мажу в герметичний ящик для перевезення солі або інших товарів. Цікаво, що чотириколісна гарба зустрічається лише в Україні та деяких сусідніх з нею країнах (Румунія, Польща, Угорщина). В решті світу гарба виключно двоколісна. Пишучи про запустіння в Монголії в часи династії Мін один китайський автор констатує, що там навіть немає гарб і всі вантажі перевозять на в'юках.

Без сумніву, що мажу і чотириколісну  гарбу  винайдено в сучасному Північному Китаї, звідки вона поширилась по всій території імперії, але збереглася тільки у нас. Чотириколісна гарба - засіб пересування по степовій, рівнинній території, бо в горах треба мати менший радіус повороту, а наявність перешкод на дорозі вимагає збільшення діаметру коліс. Цим вимогам відповідає гарба двоколісна.

Мажі і гарби запрягали волами. Тягова сила вола у 2-3 рази більша за кінську, особливо з врахуванням того, що монгольські чи запорізькі коні, на відміну від європейських, меленького зросту.

Аналогу українського чумацтва ніде в світі нема, що говорить про його штучне (за ханським повелінням) утворення. Знищили чумацтво поява залізниць та збільшення щільності населення. Поява приватної власності на землю обмежувала випас волів вздовж чумацьких шляхів. Тому, власне, чумаки не могли з'явитися у Європі. В Московщині чумаків не було через економічну відсталість, низьку щільність населення та використанням річок Волги і Оки  в якості комунікаційного шляху.