Тюркские корни украинцев
Так, класичний українець це "чорні брови, карі очі". Але карі очі часто мають такий собі трішки татарський розріз.
Ми не расисти. Це мокшанці шукають у нас "чистих українців". Самі ми добре знаємо, що ніяких чистих українців нема і ніколи не було. Українці як етнос виникли від змішання слов'янських народів лісостепу з тюркськими народами Великого степу.
Цікаво, що тюрки з'явилися на території сучасної України ще раніше слов'ян. Ну то таке... Як у анекдоті про онука бандерівця і енкаведиста. Питання: чий я онук? - має не більше сенсу, ніж виясняти корені українців.
Власне степові українці з Великої України - брахіцефали. Українці Галичини - доліхоцефали. Це ви можете побачити з портретів Коновальця, Бандери й Шухевича. Порівняйте їх з черепом Кучми...
Київські, переяславські, чернігівські та мабуть і волинські князі ще в часи Київської Русі створювали із своїх тюркських федератів буферну зону зі степом. Ніхто з українських істориків не досліджував етногенезу цієї буферної зони. Хоча історикам добре відома роль чорних клобуків (кара-калпаків) в історії Русі. Про інших федератів (торки, берендеї) знаємо значно менше.
Можна лише констатувати, що етногенез йшов і мабуть дуже швидко, адже тюрки селилися на вже частково освоєній слов'янами території або ж в місцях інтенсивних контактів. Наприклад землі чорних клобуків знаходилися за 20-30 кілометрів на південь від великокнязівського палацу у Києві.
Однак найбільшим тюркським субстратом у етногенезі наших предків є половці. В домонгольські часи половецький етногенез охоплював головним чином князівські сім'ї: князі одружувалися на половецьких принцесах. Так в Олександра Невського мати була половчанкою, а її син, відповідно, вільно говорив половецькою, що спрощувало контакти з Сартаком чи самим Бату-ханом. Але мирного співжиття з половцями в ті часи бути не могло через майже безперервні русько-половецькі війни.
Ситуація різко змінюється, коли і половці, і русини стають частиною Улусу Джучі. В степу запанував мир. Виникає інтенсивна торгівля зі степом. З Причорномор'я поступає такий стратегічний товар, як сіль. Виникає чумацтво, як стан, що обслуговує ямську службу. До речі вперше чумаки з'являються на лінії Пекін-Каракорум для обслуговування столиці Монгольської імперії. В часи Узбек-хана і Джанібек-хана відбувається урбанізація українського степу. Один перелік городищ займає у спеціалістів 2-3 сторінки.
Улус Джучі (Золота орда), а не Київська Русь, і була нашою першою державою. Київська Русь, звісно, теж наша, але опосередковано, як імперія Карла Великого для німців і французів. На території колишньої римської Галії місцеве населення асимілювало франків, від яких лишилася лише назва країни. В Німеччині колишні римські території були не значні та й ті були приєднані до Риму значно пізніше Галії. Тому Німеччина говорить німецькою.
В наших степах все було аналогічно. Слов'яни вже стали християнами, тому від тюрків лишилися тільки назви їхніх міст (Торчин, Кагарлик, Бердичів, колишній Берендичів) та гідроніми (Ташлик, Айдар).
А от там, де тюрки прийняли іслам, ніякої "українізації" не відбулося. Ну хіба що Гезлев (суч. Євпаторія) йменували Козловом. Ото і все.
Окупація території України Литвою, як результат литовської звитяги в Синьоводській битві (1362) та поява Кримського ханства, спочатку як улусу, а далі як незалежної держави, поклали край слов'яно-тюркському етногенезу.
Останній сплеск - поява на Полтавщині решток Мамаєвої орди і васальної до ВКЛ держави Мансур-Кията.
Галичина була окупована поляками ще раніше. Але її падіння теж стало наслідком розпаду Улусу Джучі, де Галицько-Волинське князівство було ординським буфером з Європою. Галичанам доводилося воювати з Польщею та Угорщиною не так за свої, як за ординські інтереси. І це ослабляло державу. Отож Москва і Крим - два периферійні уламки Золотої орди ворогували між собою аж до анексії Криму московітами в 1783 році. Україна стала ареною їх боротьби, як територія, що належала третьому учаснику геополітичного протиборства - Литві, що потім об'єдналася з Польщею. Зрештою територія Ак-орди (це наша назва в часи Улусу Джучі) дісталася московітам. Але ми великі, тому Москва не змогла нас проковтнути і тепер ми вже п'ятий рік підряд виборюємо від неї свою незалежність.
Любителям вбивати клин у відносини українців і кримських татар нагадаю всім відомі факти, які вони (любителі) однак не хочуть бачити.
1. Хмельниччина без допомоги військ Тугай-бея закінчилася б в кращому разі втечею козаків на Слобожанщину, як це сталося у попередніх повстаннях. Жечь Посполита в середині XVII ст. була великою мілітарною потугою, яка після Хмельниччини ще витримала Потоп (шведську навалу з Півночі). Рано чи пізно поляки б нас сполонізували б. Українці як нація існують завдяки історичній випадковості: кримський хан вирішив допомогти Хмельницькому.
2. Кримські татари як самостійний етнос, а не субетнос узбеків, існують виключно завдяки своєму поверненню до Криму. Що стало можливим лише після отриманням Україною незалежності.
А геополітичний висновок з усього цього простий, як двері: у Великому степу, Угорщину, Монголію і Забайкалля рахувати не будемо, задля збереження миру в Євразії, від річки Уж до річки Іртиш повинна існувати лише одна держава - Улус Джучі!
Коментарі
Дописати коментар