Должен быть разрушен.

Дмитро Різниченко поширює світлину від Ivan Semesyuk.

Народний художник Семесюк просто на очах виростає у матьорого мислителя і публіциста.

 Коли я був на Хрещатику в сутінках, то вполювала мене одна хижа думка. Відомо, що вулиця Хрещатик з архітектурної точки зору є втіленням сталінських амбіцій. Сталінська архітектура є таким собі ідеологічним містком між імперською античністю та імперським соціалізмом. Масштабне використання елементів античної архітектури за часів Іосіфа Віссаріонича якби натякало на відповідну велич і страшну історичну вагу послідовності. 

Але от який момент муляє. Ця сталінська античність має цікаву спадковість. В головах людей, котрі взагалі здогадуються про існування такого явища, античність представлена або давньогрецькою, або елліністичною або римською цивілізаціями. Але одна цікава і вельми антична цивілізація наче як не враховується, і в масовій свідомості не належить до античності. Між тим, саме боротьба на смерть з цим культурно-політично-економічним зміюшником і породила феномен Давнього Риму, за великим рахунком, і в двобої вивела його на світову арену. Мова про Карфаген. 

З приводу цього Карфагену один московський публіцист влучно зауважив - Москва Третий Рим, говорите? Вот и нет, Третий Рим - это Европейский Союз, а Москва, батенька, это и есть самый настоящий Второй Карфаген. Античность африканского типа. 

Взагалі, якщо поцікавитися історією карфагенської дипломатії та історією карфагенського політичного життя, можна вхопити багато цікавих перегуків з московським стилем державного існування та системного ошукування сусідів. І взагалі, загальний тон цього лігва був якийсь московський, як не дивно. Пишна гігантоманія та вічний і щирий найоб - основа такого існування. 

В подробиці не вдаватимусь, але зауважу, що цивілізації так просто не зникають. Вони мандрують і трансформуються на метафізичному рівні, і римляни це чудово розуміли. Не дарма з'явилося це корінне "Карфаген має бути зруйновано". Римляни в одну благословенну мить зрозуміли, що якщо не випалити цей похмурий зміюшник напалмом вщент, історія буде повторюватися до цілковитого оскаженіння. 

От ви гадаєте, мабуть, що римлянам було не шкода руйнувати таке старожитне і величне місто як Карфаген? Дарма ви так вважаєте. Історія донесла до нас зворушливий факт, що коли римськи посланці проголосили рішення Сенату про цілковите знищення Карфагену (нарешті), в їхніх очах стояли реальні людські сльози. Вони розуміли, яка це висока ціна навіть для Риму. Вони вміли цінувати історичний спадок та культурні накопичення як ніхто інший. Але вони тямили ще одну очевидність - є речі, котрі неможливо приборкати, бо вони просто хуйові по своїй природі. Їх можна тільки позбутися. 

Отже, до чого я хилю. Сталінська архітектура Хрещатика, безумовно чудова, нагадує мені отой карфагенський спадок, котрий буде ще поколіннями продукувати нових і нових кімнатних сталіністів, агросоціалістів та кріпаків всіх штибів і розмірів. Ніхто того Карфагену на очі не бачив, але чомусь мені здається, що ноги цієї архітектури ростуть з болота москов… ой, даруйте, карфагенського рабства. 

Є речі, котрі треба видирати з корінням, якщо ти хочеж жити. Всього радянського, навіть найліпшого, треба позбутися. Навіть і Хрещатик я підірвав би к хуям, хоч він і чудовий і красивий. Це дорога ціна, але певні речі ліпше витирати з пам'яті тотально, як онкологію. Є такий життєвий досвід, від якого потім все життя одні памороки і неврози. Так оце воно, шановні. 

Але саме громадянський протест, а не кріпацький бунт на тлі карфагенської архітектури дуже тішить. Данкен за прослухен! Перепрошую за лють.

Наш коментар:

Хибна постановка питання. "Сталінський ампір" - вторинна архітектура по відношенню до американської, як Зіс-110 до "Паккарду". Хто переглядав "Брат-2" бачив "сталінську" архітектуру в Чікаго. 

Але здогад про її "карфагенське" походження - геніальний. Тільки генеза йде від Карфагена через американське єврейство в Москву, а вже звідти до Києва. 

Але в українців, на відміну від росіян, до євреїв виробився імунітет, - пише Галковський. Тому Хрещатик ми руйнувати не будемо, тим більше, що в його еклектиці є й українські мотиви.