Про "економічну пропаганду", лібералізм і компрадорів

Discussion on ХВИЛЯ  

Приклади модернізації для України: чому не варто боятись політичної нестабільно…

Yury Stowisim  Петр  a year ago

"Яка ще економічна пропаганда? Це радше популяризація ідей провідних економістів сьогодення, викладена у більш доступному вигляді."

А коли рибі пропонують черв'ячка, насадженого на гачок, це популяризація черв'ячків чи гачків? Це обман, бо їсти черв'ячка на гачку - смерть.Так і з економічною пропагандою. Там нема популяризації ідей провідних економістів. Мета - не ваше вдосконалення в економічній теорії. Мата - щоб ви зробили вибір на користь певної політичної сили. Просто для людей і риб бувають різні приманки.

Ну а про лібералізм, сподіваюсь, писати не варто?

Yury Stowisim  a year ago

Автор вирішив, якщо перефразувати запорожців, "голою сракою їжака вбити" - показати, що Україні потрібна політична нестабільність, бо так легше економічні реформи проводити. Ну і паралельно розкритикувати авторитарні режими, що добилися значних економічних досягнень.

Для цього порівнюються такі діячі, що ввійшли в аннали світової історії, як Чан Кайші, Ататюрк, Махатхір Мохамад, Лі Куан Ю, Піночет зі списку випадає, з діячами країн Східної Європи, чиї прізвища через політичну невиразність не лишилися в пам'яті.

Що ж ці східноєвропейські політики зробили такого великого для своїх країн? Великого - нічого, дрібного - те ж практично нічого. Через свою політичну боротьбу і залежність від Заходу вони й не могли нічого великого зробити.Їхні країни "інтегрувалися" на других ролях у Європу і це призвело до деякого підвищення життєвого рівня населення. Оце і все.

Деяким винятком є Польща. По-перше це відносно велика східноєвропейська країна і вона була такою ще в часи Варшавського блоку. По-друге, полякам дуже допомагають американці, як бар'єру проти осі Берлін-Москва.

Не буду особливо полемізувати з автором, його стаття належить до жанру "економічної пропаганди", а пропагує автор лібералізм. В західній манері наводяться думки з книжок, що їх прочитав автор, дається навіть слабенька критика позиції МВФ (інтелектуальна фронда), а висновок автора не оригінальний: шикуйтесь на лімітрофи.

Натомість рецепт сильної економіки полягає в максималізації доданої вартості, що неможливо без проведення країною відносної політичної самостійності. Зрозуміло, що на других ролях не можна досягти такої максималізації, бо що країні виготовляти, а що - ні, вирішується за її межами. Це периферійний капіталізм. Зрозуміло, що острів-держава Сінгапур за свободою вибору опереджає всі країни Східної Європи разом взяті. Південна Корея, коли б була в ЄС, ніколи б не стала тією Кореєю, що ми її знаємо.

Якщо країна хоче максималізувати свою додану вартість, то її ідеологією повинен стати націоналізм. Лібералізм - ідеологія фінансової олігархії, яка паразитична за своєю природою. Тим більше, що ті ліберали менше всього хочуть, щоб у нас в Україні був такий лібералізм, як у них там. Їм у нас потрібен компрадорський капіталізм і все.

Що ж до частих змін владних партій в Ізраїлі, що начебто підтверджує правоту автора, то автор добре знає, що всі ті партії - СІОНІСТСЬКІ! Ізраїль і виник завдяки сіонізму (єврейському націоналізму). І Лі Куан Ю. і Чан Кайші, і Ататюрк, і Махатхір, - всі вони були націоналістами і будували економіку своїх країн виходячи з інтересу власних націй, а не рекомендацій МВФ. Більше того, діяльність наприклад Махатхіра і зараз замовчується у ліберальних демократіях.

Завдяння України - домінувати у Східній Європі і стримувати Москву. Цього не можна досягти будучи криптоколонією ЄС. Ну а наявність ворога на Сході вимагає наявності великої і міцної армії і ВПК, як додачу до неї. Тому Україна, якщо хоче вижити, повинна бути мілітарна, авторитарна і з міцною політичною системою, бажано англо-саксонського типу (двопартійною). І ніяких політичних нестабільностей. Бо цим відразу скористаються наші вороги.