Эдуард Надточий — Развивая Тамерлана
Цікаві роздуми московітського філософа з українським прізвищем на перетині філософії, геополітики і ідеології "русскаго мира".
Степ, як море, - ось його основна ідея. І тоді таласократія і телурократія змінюються місцями. Нема більше народів суші і народів моря. Одні народи регулюють швидкість потоку в окремих точках, інші - живуть в іншій реальності.
Якщо вичленити думки автора статті більш прагматично, то Росія - кочова держава. Якщо степ, як море, то росіяни кочовики, які нікуди не рухаються, але розширюють ареал свого мешкання.
Автор констатує ординський, як він думає, феномен відношення керівництва країни до свого населення, як до ворожих територій. Тут використовують весь арсенал засобів по стравлюванню між собою територій і народів. Сюди ж відноситься опричнина Івана Грозного, будування Петербурга на болоті і сталінські переселення народів.
Автор не знає історії Улусу Джучі, бо не назвав би Тамерлана продовжувачем справи Орди. Тамерлан - її могильник.
Московітський філософ дивиться на Орду очима московітів, а треба дивитися очима монголів, точніше, кипчаків. Великі хани не стравлювали Хорезм з Кримом, чи Ак-орду з Кок-ордою, бо це були свої території. Натомість по відношенню до Московії ярлик на велике княжіння пропонувався не тільки московським, а наприклад і тверським князям. На Угорщину в союзі з татарами чи без них нападали війська Галицько-Волинського князівства - сателіта Улусу Джучі.
Московіти змавпували Алтин-орду і стали тими, ким Алтин-орда в часи Узбек-хана і Джанібек-хана вже не була. Бату не збирався йти "до останнього моря" після завершення Західного походу. Вороги Улуг Улусу були не на Заході, а на Півдні і Південному Сході. А з Заходом успішно торгували через італійські факторії на Чорному і Азовському морях.
Але в головному - в констатації того, що Росії приходить кінець саме тоді, коли закінчується її експансія, автор правий. Бату-хан прекрасно розумів проблему, тому й не воював після повернення з Західного походу, а натомість зміцнював свій улус, який вже в правління Берке-хана став повністю незалежною державою.
Але по відношенню до відсталої в усіх смислах Московії, яка не могла бути повноцінно інтегрована в тіло держави, проводилася ще Чінгісханова старомонгольська політика, як до потенційного сепаратиста, а значить, супротивника. Московські князі перенесли цю політику спочатку на власний, а потім і на всі завойовані ними народи. Це дало можливість Росії розширюватися в усіх напрямках, зокрема й на Захід. Але змінити парадигму, як це зробив Бату-хан, вони виявилися нездатні. Тому після Берліну-1945 неминуче наступа Біловезька Пуща-1991. А пізніше наступить і розпад власне Московії.
Коментарі
Дописати коментар