DW (на русском) - Наш корреспондент задал мужчинам на улицах...

DW (на русском) - Наш корреспондент задал мужчинам на улицах...:

Прочитав коментарі під матеріалом. Всі про це знають, але ніхто з коментаторів не зрозумів суті явища.

Є така нематеріальна категорія під назвою честь. У Європі вона теж була, але зникла. Шляхтич брався за шаблюку, коли його образили. І далі все вирішувало, хто кращий фехтувальник. Але не завжди. Бо проти негідника вимагати сатисфакції могли інші шляхтичі.

На Кавказі була кровна помста. Порушник норм моралі ризикував не тільки сам особисто, ризикували всі його родичі. І це стримувало. Всупереч прогнозам, кровна помста була досить рідкісним явищем.

На пострадянському просторі категорія "честь" лишилася лише в зеків. Якщо "вора" публічно назвати "пєтухом", то він зобов'язаний вбити свого кривдника. Якщо він цього не зробить, то падає в ієрархії на саме дно.

У Пушкіна є оповідь про дуелянта, який дуже вміло стріляв, але чомусь відмовився від дуелі... Насправді він її відтермінував, щоб кривдник одружився, завів сім'ю, а потім прийти до людини, що вже забула гріхи молодості і вбити її на дуелі.

Про проблеми дуелі, тобто про конфлікт нематеріальної категорії честь з цілком матеріальними речами в офіцерському середовищі поч. ХХ ст. написаний роман Купріна "Поєдинок".

Що таке звичаї, "понятія", адат, шаріат і т.п.? Це сукупність норм і правил поведінки, виконання яких гарантує максимальне виживання соціальної групи, племені чи навіть нації. Під "виживанням" тут розуміється не тільки виживання фізичне, а й просто збереження соціальної групи/племені/нації в тому вигляді, як вона існує.

Коли в Іудеї з'явився еллінізм, то частина євреїв в прямому розумінні стала греками, тобто вони відреклися від Ягве на користь грецьких богів. Ще частина перебувала у змішаних шлюбах з греками та новонаверненими елліністами. Коли брати Маккавеї підняли в Палестині повстання (українці в цей день святкують Маковея), всі релігійні зрадники разом з греками були вирізані.

Але саме завдяки цій різанині зберігся "богообраний народ" і від іудаїзму пішло християнство. А від еллінізму не лишилося нічого, крім руїн. Хоча мову євреям зберегти не вдалося: іврит використовувався виключно в богослужінні, а розмовною мовою в Александрії та інших містах діаспори стала грецька.

Що змінилося у нові часи (після 1648 року)? Цивілізаційна (культурна) експансія стала правилом. У Франції кінця 18ст. євреїв урівняли в правах з французами, тобто вони стали частиною французької нації. Потім це станеться і в інших країнах. Російська імперія стане останньою в Європі. Більшість нації асимілює меншість.

В Західній Україні в міжвоєнне двадцятиліття для українця існував вибір: підтримувати ОУН або ставати поляком. В підсовіцькій Україні теж був аналогічний вибір: або внутрішня еміграція (збереження своєї українськості в межах сім'ї), або стати "радянської людиною", тобто новонаверненим росіянином. Українська національна ідеологія переслідувалася, але "національна віддушина" у вигляді борщу, галушок і шароварів навіть пропагувалася.

Яка ситуація зараз? Років з 10 тому американці виявили, що в їх "плавильному казані" мексиканці більше не розчиняються. В Арканзасі довелося приймати закон про державну мову штату, якою до цього автоматично вважалася англійська. Тепер виявилася потреба закріпити це юридично.

В Канаді існує проблема Квебеку, Бельгію утримує в єдності тільки спільний король, а в Іспанії до традиційного сепаратизму Басконії додався сепаратизм Каталонії. В Великобританії "братній шотландський народ" не хоче жити разом з "братнім англійським", не кажучи вже про північних ірландців.

Консолідації на рівні соціальної групи/племені, якщо не рахувати іммігрантів, в Європі та СЩА давно нема, але з'являється консолідація на рівні нації. Культурна (національна) експансія однієї нації впирається в культурну (національну) експансію іншої. Міська культура англосаксів перемагала "сільську у місті" культуру мексиканців. Але як тільки мексиканці створили власну міську культуру, "плавильний казан" перестав працювати.

Французи навчили французької мови арабів і негрів зі своїх колишніх колоній, але нічого не змогли зробити з ісламом. Іммігранти і їх потомки мають французьке громадянство, але фактично не належать до французької нації. Те саме у нас в Криму і на Донбасі.

На чому серце заспокоїться? Один з героїв ролику говорить, що чоловік повинен працювати і годувати сім'ю. Натомість він має право вимагати від жінок сидіти вдома. Тобто жінки в мусульманському світі мають суттєву "компенсацію" за відсутність свободи у західному розумінні. І такий стан справ більшість жінок цілком влаштовує.

Але в західному суспільстві і у нас в Україні жінка повинна працювати не тому, що вона цього хоче, хоча емансипована жінка якраз цього хоче, а тому, що доходів чоловіка банально не вистачає для утримання сім'ї. Стійкість мусульманських емігрантських сімей на Заході, крім традиції, пояснюється ще й тим, що доходи чоловіка скромні по західним міркам, але високі по міркам його колишньої батьківщини.

Отже, висновки.

1. Шаріат і інші традиційні норми з точки зору націєбудівництва є явище позитивне, позаяк працюють на збереження нації в зовнішньому асиміляторському середовищі.

2. Колишні "радянські люди" в Криму і на Донбасі мають всі шанси бути дерусифікованими (українізованими), позаяк культурна (національна) дистанція між українцями і росіянами невелика і не включає релігійного компоненту.