Про пасіонарність. Відповідь Миколі Рябчуку

Микола Рябчук - чи не найкращий дослідник українського сьогодення. Саме він ввів в науковий і навколонауковий дискурс ідею про поділ України на українців та креолів. Але ось прочитав його коротеньку статтю "Пасіонарність" і не згоден з метром. Свої думки висловив у коментарях під статею, а тут подаю їх копію.

Ніякої "донецької пасіонарності", звісно, немає і ніколи не було. Донецькі поставили свого президента і вже зверху розставляють своїх креатур в областях, де їх ніколи масово не підтримували. Щодо Кіпіані, то цілком згоден з автором. 

З пасіонарністю - більш складно. Пасіонарність - не наслідок вибуху якоїсь зірки і не "біологічна" енергія. Тобто концепція Гумільова помилкова, але пасіонарність існує. Не можна все звести до "соціально-історичних обставин", як про це пише шановний пан Рябчук.

Потреба в пасовищах була в кочівників завжди. Як і в скандинавів був певний приріст населення. Навряд чи в період скандинавських походів жінки стали народжувати набагато більше дітей, ніж до того.

Засухи в степу, як це показав Гумільов, спричиняли війни. Але демографічний бум чи брак пасовищ вирішувалися просто - голодом чи війнами з сусідами. При цьому якісно нічого не змінювалось.

Пасіонарність - явище перетворення потенційної енергії етносу, зосередженої в його адміністративно-соціальній структурі, в кінетичну енергію експансії. 

Пасіонарність не може виникнути без створення нових державних чи квазідержавних органів, ідеології та інфраструктури експансії. У випадку Чінгісхана це - орда. У вікінгів - наявність вождів-вербувальників, відповідна ідеологія, освячена релігією, можливість будувати флот, кадри моряків і флотоводців.

Практично те ж саме у іспанців і португальців плюс королівська (державна) підтримка. Власне на Піренейському півострові експансія проти арабів (Реконкіста) плавно перетекла в колоніальні завоювання у Новому світі. Ось чому саме іспанці з португальцями, а не англійці, голандці чи французи створили перші колоніальні імперії.

Чому затухає пасіонарність? Тому, що вичерпуються мобілізаційні ресурси. Хлопчиків може народжуватися стільки ж, як і в минулі роки, але не вдається відновити у повному обсязі той механізм експансії, що діяв раніше.

У випадку монголів – поява кількох монгольських держав, що ворогували між собою. У випадку вікінгів – поява держав вікінгів у Європі, що стояли на шляху нової експансії. У випадку іспанців і португальців – і взаємні війни, і конкуренція нових (буржуазних) держів, і поява місцевої еліти (креолів), що підняли повстання проти імперії.

Чи можливо створити пасіонарність в Україні? Так, можливо. Остання відома українська пасіонарність – боротьба ОУН-УПА за незалежність. До того – Коліївщина, ще до того – Хмельниччина. Очевидно, що адміністративно-соціальну структуру пасіонарності можна створити і в сучасній Україні, але це – інша тема.