Щодо агентури в середовищі ВО "Свобода"

Нижче мій коментар до інтер'ю правозахисника Семена Глузмана з приводу агентури українських спецслужб у середовищі ВО "Свобода".

Наскільки мені відомо (через треті руки) агентура в «Свободі» є, але служба безпеки «Свободи» про цю агентуру знає. Дивно, якби було інакше.

А конспірологам раджу читати зауваження Леніна щодо провокатора Малиновського (агента «охранки» і депутата Держдуми від більшовиків), розстріляного в 1918р. Так от, Ленін пише, що Малиновський, хоч і був провокатором, для революції зробив більше, ніж для «охранки».

Щодо агентури в «Свободі», то агенти можуть бути двох типів:

1. глибоко законспіровані, що вдають з себе справжніх націоналістів (а-ля Малиновський);

2. псевдосвободівці, що намагаються розкласти організацію зсередини, як отой керівник фракції «Свободи» у Чернівецькій обласній Раді.

Звичайно, псевдосвободівці то агенти на один раз чи на короткотермінову компанію. В легальних умовах великої користі від агентів типу Малиновського для їх господарів дійсно немає. Тут з Леніним можна цілком погодитись. І навіть коли такий агент входить до вищого керівництва організації, то й тоді його можливості дуже обмежені. Ну, буде він «висвітлювати» зсередини діяльність організації де й так великої тайни нема… А вплинути на якісь конкретні дії теж важкувато, позаяк ці дії випливають з ідеологічної доктрини, яка легально обговорюється.

Інша справа — нелегальна діяльність. Тут агентура — практично єдиний засіб у спецслужб. Інший засіб — криміналістика, але це дуже своєрідний засіб. Досвід ОУН-УПА говорить, що і в цих умовах можна боротися. Тим більше, що сучасні МВС і СБУ — то зовсім не сталінське НКВД. І за рівнем професійності, і за ідеологією. 

Якщо офіцер СБУ не остання сволота, то він добре розуміє, що правда зовсім не на боці нинішнього олігархічного режиму. А скоріш на боці його противників. Тому такий чесний офіцер або сам перейде на бік підпілля, або хоч в міру своїх можливостей буде саботувати рішення свого керівництва.

Звісно, що сволоти, вірної режиму буде набагато більше, ніж навпаки. Але ж і підпілля буде складатися з реалістів. Дістати якогось «пса режиму» в службовому кабінеті важко. Але ж у нього є дружина, діти, батьки в селі. Живуть люди в основному заради дітей. І коли є 100% впевненість, що з твоєї дитини зроблять фарш, тут кріпко задумаєшся щодо лояльності очільнику режиму. Тим більше, що очільник, коли станеться революція, втече, а тобі втікати нікуди. А всі авторитарні режими падають, така їхня природа.

Тому навіть агентура в підпільному середовищі вцілому відтягує крах режиму, але не може його зупинити.

Щодо аргументів, наче б то «Свобода» своїм шумом з начебто не актуальних питань допомагає владі приймати антинародні рішення, то це просто смішно. Блок ПР і комуністів має в нинішній ВР контрольний пакет і не потребує «допомоги» ні з чійогось боку.

Ну а за припущення психіатра Глузмана, що компартія є якоюсь опозиційною силою, варто самого психіатра доправити до психушки.