Возможен ли национально ориентированный капитализм?
Так зветься стаття д.е.н. Дзарасова з Московського наргоспу ім. Плеханова. Автор - неомарксист, а може і троцкіст, бо дуже компліментарно відзивається про Лева Давидовича. Тов. Троцький, виявляється, ще в середині 30-их років передбачив реставрацію капіталізму в СРСР. Але та реставрація вбачалася йому в поверненні генералів Денікіна і Врангеля, а не переродженні в капіталістів онуків своїх сподвижників. Для унеможливлення реставрації капіталізму, по-Троцькому потрібна перманентна революція, тобто щоб капіталістичних країн не лишилося взагалі.
На своє питання автор, звісно, відповідає негативно. І щодо Росії, і щодо КНР. У статті зібрано дуже цікавий теоретичний і фактичний матеріал. Однак автор в силу своїх марксистко-троцкістських установок за деревами не бачить лісу.
Ось автор пише: "В 1980-е годы по американской экономике прокатилась волна слияний и поглощений. Враждебные поглощения сплошь и рядом осуществлялись на заемные средства. Это требовало безжалостной «реструктуризации» компаний, т.е. распродажи части активов и увольнения рабочих, чтобы расплатиться с долгом."
І ще цитата:
"Важнейшим последствием «контрреволюции акционеров» стала смена приоритетов американского бизнеса. Максимизация стоимости акционерного капитала сменила долгосрочный рост как главную цель американских корпораций. В новых условиях Уолл-Стрит (точнее его инвестиционные банки и фонды) приобрел огромную власть над корпоративной Америкой, преобразуя ее по своему образу и подобию." Це про т.з. фінанціалізацію (
т.е. замещения производственного капитала финансовым. Цит. Дзарасов).
Чому фінанціалізація трапилася саме на початку 80-их років? Раніше банків не було? Були! І про фінансову олігархію ще Ленін писав у своїй роботі "Империализм как высшая стадия капитализма". Автор статті цих питань не ставить.
Відповідь проста: з часів пізнього Брежнєва американська еліта перестала боятися СРСР. Звідси наслідок: на національній безпеці можна зекономити і заробити. В збірнику "Москва і москвичі" Гіляровський описує підібне явище часів російсько-турецької війни 1877-78рр. Московські купці продавали армійським інтендантам солдатські чоботи на картонній підошві... Далека війна з Туреччиною ніяк не впливала на долю російської еліти та тих же московських купців. На болгарський трон посадили німецького принца і Болгарія у ПСВ воювала проти Росії. Так що "братушків" у 1877 році можна було і не визволяти.
Банкіри можуть знищити промисловців, хоча б розкрутивши інфляцію. Промисловці нічого банкірам зробити не можуть. Виручає обох те, що всі в одному човні. Так от, з початку 80-их - вже в різних.
Американський "Вася з водокачки" не вміє управляти акціями, тому довіряє це трастовим компаніям. Так банкіри стали контролювати індустріальний капітал. Свого часу Форд викупив пакети у міноритаріїв, бо ті думали лише про дивіденди і не давали йому створювати автомобіль. Тепер маємо антиФорда.
Доля індустріального бізнесу прямо залежить від технічного прогресу, тому умовний Форд змушений оновлювати основний капітал. Банкіри ж підійшли до питання по-єврейськи. Прибуток на акцію є дріб, в чисельнику якого - маса дивідендів, а в знаменнику - кількість акцій. Можна або чисельник збільшувати, або знаменник зменшувати. То ж ті гроші, що умовний Форд виділяв на інновації, кинемо на скупку акцій. І тоді не вклавши ні цента в оновлення капіталу, матимемо збільшення дивідендів! Ми - класні менеджери!
Але "єврейські штучки" тривають не довго, бо китайці - не євреї і в оновлення капіталу вони гроші вкладають... А в "євреїв" на старому обладнанні вже нічим платити дивіденди...
То ж до питання національно орієнтованого капіталізму. Його побудова цілком можлива, якщо є ідеологічний пресинг з боку суспільства, простіще, якщо націоналісти знаходяться при владі. Але як цілком справедливо констатує доктор Дзарасов, буржуазія в країнах периферійної економіки представлена компрадорами. І це не випадковість, а надбудова над периферійною економікою. Тому держава, керована націоналістами, повинна придушити компрадорів і всіх, хто з ними пов'язаний.
За деякими даними, президентську компанію Зеленського фінансував не стільки Коломойський, скільки Пінчук і Сорос в особі Томаша Фіали. Турборежим Верховної Ради - результат діяльності відповідних грантоїдських організацій, які напрацьовували законопроекти. Уряд "соросят" (О.Гончарука) привів до дискредитації політики президента Зеленського і падіння його рейтингу. Тому на Зеленського або чекає безславний кінець, або ж він спробує пограти в національно орієнтовану економіку.
З Зеленським чи без, але "соросята" в очах українського народу вже будуть дискредитовані. Наступний президент України може прийти до влади тільки на лозунгах національно орієнтованої економіки. Це ще не значить, що він не продовжить політику свого попередника, але ж хтось повинен почати говорити про трамвай, а не про Чемберлена...
Ілларіонов вважає, що на Зеленському вже треба ставити хрест, але ми не будемо такими категоричними.
Коментарі
Дописати коментар