Кінець "дивної війни"?

"Дивною війною" історики називають початковий етап Другої світової війни (1939-40рр.). В Польщі вже йшла справжня війна, а англо-французи на франко-німецькому кордоні сиділи в окопах і реально не воювали.

Україно-російська війну теж є підстави назвати "дивною", але схоже що 1 березня наступила не тільки весна, а й чи то кінець "дивної війни", чи новий її етап. 

Для початку, відкриємо читачу велику таємницю: Петро Порошенко ніколи по-справжньому не хотів воювати. Тут багацько причин: і те, що бізнесмен, і сумнозвісна Липецька фабрика, і надія на західні санкції, і "дружба" з Ахметовим, і страх перед посиленням ролі армії в державі і суспільстві. І всі вони за те, щоб не воювати. 

Але війна сама по собі має свою логіку. Логіку, не залежну від сторін конфлікту. Зазвичай, війна ведеться до перемоги однієї зі сторін. Винятки з правил бувають, але вони тільки підтверджують правила.

Наша "дивна війна" з самого початку була якоюсь рекетирською війною. Братва в певних місцях (Слов'янськ) влаштовувала "стрєлку" і там воювала. На решті території Донбасу панували мир і спокій. Конкретно Донецьком керував мер Лук'янченко, аж поки його звідти не вигнали бойовики. Самі проросійські бойовики спочатку займали в місті лише територію облвиконкому і облСБУ.

Міське господарство функціонувало у штатному режимі, а з Донецького вокзалу, як і в мирні часи, можна було доїхати до Києва. І це вже тоді, коли  в аеропорту йшли бойові дії і бойовики грабували гіпермаркет "Метро". Шахти, заводи і меткомбінати Ахметова теж працювали у штатному режимі. В маєтку Ахметова сидів колишній есбеушник Ходаковський, який той маєток і охороняв. Яка війна?

Звичайно, вибити бойовиків з двох будівель - невелика проблема. От в Харкові їх і вибили, а в Одесі не допустили. Не кажу вже про Дніпропетровськ, де бойовикам і не дали щось захопити. Але... В Донецьку "король Донбасу", який очевидно подвійний агент ("солнцевських" і ФСБ) почав грати у свою гру (і вашим, і нашим). Тому маємо те, що маємо.

Таким чином на початку конфлікту всі його учасники мріяли про його мирне завершення і, відповідно, не хотіли руйнувати інфраструктуру. Позиція Ахметова, як власника активів, цілком зрозуміла. Путін хотів дотиснути Порошенка на фактичне визнання анексії Криму, а сам Порошенко мріяв обдурити Путіна і як президент України теж не був готовий руйнувати Донбас. Тай вони й прожили ці три роки.

Десь там був Іловайський котел, героїчна оборона Донецького аеропорту, бої на Саур-могилі  і в Дебальцевській кищці та під Мар'їнкою. А поряд з цим - утопаючий в вогнях [освітлення] Донецьк, працюючі шахти, заводи і меткомбінати Ахметова. Десь там блок-пости, шмон і перевірки, а поряд точно по розкладу ходять вантажні потяги з продукцією підприємств Донбасу і навіть більше: кріпильний ліс використовується не тільки для шахт, але й для будівництва бліндажів вояками армій ДНР та ЛНР.

Можна навіть сказати, що донбаський феномен це лише частина загального російсько-українського феномену. Дипломатичні відносини між країнами ніхто не збирається розривати, більше того, навіть введення візового режиму визнали недоцільним: в Росії працюють начебто два мільйони гастарбайтерів. Що з ними робити? Та й Росія їх не гонить...

Звісно, нафто- і газопроводи, що йдуть з Росії в Європу через нашу територію, варто було перекрити відразу після анексії Криму, разом з водою. Але воду в Крим перекрили, а електрику - ні. А як же "Кримський титан" і "Кримський содовий" Фірташа? Так отож! Перекрили лише тоді, коли "Правий сектор" з татарами опори ЛЕП підірвав...

І з блокадою Донбасу теж подібне. Прем'єр з президентом задумалися, що торгівля на крові - неетична справа, лише тоді, коли нардеп Семен Семенченко з товаришами по фракції в ВР організували реальну блокаду залізничних колій на Донбасі. "Ворожі голоси" в особі журналіста Володимира Бойка пишуть у ФБ, що блокада - банальний перерозподіл активів Ахметова на користь людей Порошенка. Так воно мабуть і було, доки у внутрішньоолігархічний конфлікт не втрутився особисто Путін.

Те, що за розкуркуленням Бєні Коломойського з його нафтовими активами і Приватбанком, наступить черга Ахметова, можна було легко прогнозувати. Коли в калькуляцію на електроенергію ціна вугілля закладається "Роттердам+", а реальний ахметівський антрацит з копанок і шахт ОРДіЛО коштує в 2-3 рази дешевше, то на це в оточенні президента рано чи пізно відреагують...

"Чорна смуга" в Ахметова почалася, власне ще раніше, коли Путін став вимагати передачу ахметівської частини фракції ОППО-блоку у ВР своєму куму Медведчуку. А щоб Рінату Леонідовичу швидше думалося, був обстріляний Авдіївський коксохім, чого раніше ніколи не траплялося... Два маріупольські меткомбінати (Азовсталь та ім. Ілліча) теж належать Ахметову та працюють на авдіївському коксі.

І от з першого березня "народні республіки" оголошують "націоналізацію" (насправді - передачу Курченку) всіх ахметівських активів на території ОРДіЛО. Тепер вже Путін буде шантажувати Україну зривами поставок антрациту. Доведеться переробляти котли на ТЕС і ТЕЦ під українське вугілля.

Аналітики пишуть, що блокада Донбасу - ідея львівського мера Садового, одного з реальних кандидатів на пост президента. Люди Порошенка створили йому у Львові проблему з вивозом сміття, одночасно по-єзуїтськи не виділяючи землю під сміттєзвалище чи виділяючи  непридатну землю. Якщо це так, то блокада - красива асиметрична відповідь Порошенку. Удар у точку, де зійшлися інтереси Порощенка, Ахметова і Путіна.

Що буде далі? Конфлікт з одного боку загостриться, а з іншого - змінить ситуацію. По-перше, Раді доведеться прийняти Закон про окуповані території, що звісно погіршить життя окупованим. По-друге, Ахметов уже втратив свої активи на території ОРДіЛО. А після визволення Донбасу отримає назад лише розбиті фундаменти підприємств, що йому колись належали. По-третє, Україні доведеться розраховувати лише на власне вугілля і під нього реконструювати ТЕС і ТЕЦ.

По-четверте, нашій владі слід бути готовій до депортації наших гастарбайтерів з Росії. По-п'яте і найгірше, з обстрілу Авдіївки може початися "артилерійська війна", коли вогнем артилерії (ствольної і реактивної) буде зруйнована смуга на 20-50 км вглиб від лінії розмежування. Моральний дух окупантів не дуже високий для того, щоб іти в атаку на українські укріплення, але цілком достатній для проведення артобстрілів.

Новизна ситуації буде в тому, що гібридність війни зменшиться на користь збільшення класичності. Окупанти підуть з Донбасу не в результаті якихось переговорів, а в результаті їх вигнання з нашої землі. Порошенко - майстер кулуарних домовленостей. На війні такі люди не потрібні.