Последнее письмо еврейской матери сыну

Последнее письмо еврейской матери сыну | Обозреватель:

Все, що написане в листі матері В.Гросмана, правда. Єдине, з чим я не згоден, що "Жизнь и судьба" - великий художній твір. Нічого там особливо великого нема.

Але позиція автора посту нагадує гру в одні ворота: українці винні перед євреями. Так, винні, і не тільки українці, і не тільки перед євреями. Але і євреї винні перед українцями. Цього євреї дуже не люблять визнавати, але це так.

Європейська самосвідомість мислить категоріями римського права: індивідуальної вини.  І от, індивідуальної вини нема ніякої, а тебе вбивають. Несправедливо! Але європейським (римським) правом не завжди користуються навіть європейці. Наприклад, розстріл заручників, які індивідуально, ні в чому не винні. Або децимація - розстріл кожного десятого дезертира, але ж  дев'ять з них ні чим не кращі того десятого...

Вина нації - вина колективна. Тому стріляв українців якийсь комісар-єврей чи енкаведист-єврей, а відповідатиме за гріхи сина його не винна, згідно римського права, матір. Поляки різали на Закерзонні українців, українці на Волині - поляків. Шукати тут правих і винуватих не треба. То вже історія і історія правдива. А от ідеологія - то сучасність.

Вчора Путін окремо поздоровив з Перемогою грузинський і український народи. Окремо, більш нікого, навіть своїх росіян. Чого хоче Путін від нас з грузинами? А щоб історію не переписували...

Хоча "в своїй хаті, своя й правда...":  у нас своя історія, а у Путіна - своя. Ну нема у Путіна ніяких українців, так, видумка австрійського Генштабу, ополячені "русскіє". І нема на те ради.

Тобто Путіну від нас треба, щоб нас просто не було, тоді й історії нашої не буде, і переписувати нічого. Російська версія історії стане не тільки єдиноправильною, але й просто єдиною.

Але ми є, і маємо свою ідеологію - ідеологію українського націоналізму, і мова у нас є, і історія. І Путіна переможемо.

Повертаючись до єврейського питання. Відносини у нас з євреями були складні, але цю сторінку нашої спільної історії ми спільно ж і перегорнули. Виясняти, хто кому більше залив сала за шкуру не будемо... Але якщо комусь дуже кортить згадати про вину українців,  ми того натовчемо мордою у його власне гімно, щоб не забував і про свою вину.