Український націоналізм готується до інтегральної атаки

Яким буде обличчя у радикального українського націоналізму на парламентських виборах?  Чим відзначиться ця виборча кампанія в Україні? Кого і чого не вистачає нашій владі? Чому давно пора змінити правила всеукраїнської гри? Як поставити на місце “слуг народу”? Про передвиборчі перегони та брак громадянського патріотизму розповідає один із лідерів “Української національної асамблеї — Української народної самооборони”, ветеран сучасних українських революцій Ігор Мазур.

Починаються виборчі перегони. І Ваша опозиційна організація не залишається осторонь них, попри те, що не змогла домовитись про спільний похід із Об’єднаною опозицією. Хто представлятиме цього разу на парламентських виборах УНА-УНСО?

До виборчого партійного списку УНА-УНСО увійшли насамперед керівники і рядові члени організації, офіцери Збройних Сил України, спецслужб, журналісти, які увесь час перебувають на передових позиціях. Усі ці люди відрізняються від решти кандидатів тим, що побували у гарячих точках світу і усвідомлюють ціну життя. Наприклад, командир українського батальйону “АРГО” на Кавказі Валерій Бобрович, журналісти Наталка Чангулі, Валентин Щербачов. З нами також Українське юридичне товариство на чолі з Олегом Березюком.

А чого варті наші науковці? Це і провідний спеціаліст Інституту стратегічних досліджень Ольга Кошарна, і академік Анатолій Шведов, і доктор історичних наук Павло Гай-Нижник та інші.

Разом з тим, багато хто з наших активістів вирішив залишитись “у тіні” виборчих перегонів й не висуватись.

Хто ще із знакових кандидатур представлятиме Вашу організацію?

Син головнокомандувача УПА, Герой України Юрій Шухевич балотується як мажоритарник на Івано-Франківщині.

Ви плануєте балотуватись?

Так. Як офіцер і молода людина, яка має зв’язки із студентством та різними “бойовими” середовищами, вважаю, що буду корисним своїй організації.

Усі провідні партії проводять свої передвиборчі з’їзди в столиці України. А ви вирішили це зробити у Львові…

Ми вважаємо, що Львів є гідним місцем, аби там відбувся з’їзд УНА-УНСО. Адже у 1990 році саме у Львові була заснована наша організація. Таким чином ми віддаємо шану цьому місту і всій Західній Україні. Це територія, де завжди перемагали український дух та українська зброя.

Більше того, наш партійний з’їзд був приурочений 30 липню — дню, коли у боях під Сухумі загинув наш товариш — стрілець експедиційного корпусу УНСО “АРГО” Роман Галазика. Ми відвідали після з’їзду Личаківське кладовище, де поховані він і ще двоє  загиблих унсовців.

Ви не вважаєте, що ваша войовничість лякає переважно мирного українського виборця?

Знаєте, український націоналізм у багатьох асоціюється з їжаком, який намагається усіх налякати. Але такий націоналізм не по-унсовськи. Ми вважаємо, що націоналістам потрібно інтегруватись у суспільне життя й постійно атакувати. Атака передбачає не якусь війну, а входження патріотично налаштованих науковців та фахівців у владні кабінети з метою подальшого розширення життєвого простору для української нації.

Крім того, сьогодні нам конче необхідно втримати ту талановиту парость, яка з’являється серед української молоді і яку намагаються перехопити росіяни, німці, швейцарці, американці, запрошуючи до себе на перспективну роботу.

На Вашу думку, чим відзначиться ця виборча кампанія в Україні?

Вона буде побудована на протистоянні: Захід проти Сходу, україномовні проти російськомовних, комуністи проти бандерівців. Таке ворогування дає можливість політичним гравцям відволікати свій електорат і не пропонувати йому такі потрібні сьогодні  реформи економіки, судової системи, боротьби проти корупції. Сьогоднішній владі та опозиції подобається жити у цій системі. Вони не хочуть появи третьої сили, яка буде здатна змінити ситуацію у державі. Ними не переслідується мета створити щось нове і краще. Останні роки у нас все розкрадалось і руйнувалось. І зараз це продовжується, адже є земля і державні підприємства, які ще не поділили між собою провладні та опозиційні угруповання. Тому на цих виборах триватиме перерозподіл сфер впливу.

Як це вплине на українського виборця?

Простий громадянин, як і в попередні 20 років, й надалі не відчуватиме, що таке українська держава. Ми вже втратили 7 мільйонів населення — одні померли, другі виїхали. Люди не хочуть народжувати дітей в Україні, бо не бачать тут перспективи.

Який же тоді вихід?

Насамперед змінити правила загальної гри. Наприклад, УНСО не обіцяє “солодку соціалочку”, як решта. Ми не будемо роздавати ковбасу по 2,20 чи дешеву горілку. Натомість, прийшовши до влади, запровадимо нові правила: політики будуть займатись політикою, державні службовці — держслужбою, щоб не було зрощення капіталу і влади. Слід блискавично зробити так, аби Україна стала інвестиційно привабливою, як Грузія,  наприклад.

Крім того, в Україні необхідно побудувати піраміду стосунків “сім’я — громада — держава”. Держава починається насамперед з сім’ї. Саме у ній виховується дитина, дізнається про свій рід. Наші люди не повинні бути “російською білогвардійщиною”, слухати шансон і казки про “велікій русскій мір”. Вони мають відчути себе господарями-українцями на своїй землі зі своїми цінностями. Далі йде громада. Лише об’єднані громади зможуть впливати на державу. Хочемо допомогти українцям стати справжніми громадянами. Адже громада — це об’єднання людей, які себе поважають.

Але поки що в дійсності існує дуже великий розрив між описаними Вами свідомими громадянами і пересічними українцями, які звикли заглядати у рота чиновникам і думати, що за них хтось щось вирішить…

Ось тому люди й повинні обрати на цих виборах тих, хто іде до влади не заради власного живота, а заради суспільної ідеї. Давно пора нагадати чиновникам, що вони найняті народом працівники. Ми виступаємо за те, щоб держслужбовці карались за свої злочинні дії на порядок жорсткіше, ніж звичайні громадяни, адже “кому дають більше — з тих питають більше”. Державі піде тільки на користь, якщо винного чиновника посадять на 15 років. І запроторять не в такі умови, в яких зараз перебуває Юлія Тимошенко, а в звичайні — як для всіх.

Передусім така реформа стосується нашої міліції. Бо тільки у нас правоохоронці можуть збивати на дорогах людей і отримувати за це умовні терміни. От коли в Україні будуть при владі відповідальність і націоналізм, тоді у нас запанує справжній порядок.

Кого ще плануєте “поставити на місце” в разі перемоги?

Обов’язково будемо вести війну проти банківських махінацій. Громадяни, які самотужки воюють проти банківської машини, не мають шансів її перемогти. Ми хочемо допомогти їм і поставити на місце тих, які, роздуваючи фінансові бульбашки, ведуть брехливу гру проти українців.

Наприклад, за минулий рік тільки один Приватбанк перевів з України на Кіпр 28 млрд доларів. А треба, щоб ці гроші йшли не закордон, а вкладались у рідну економіку — торгівлю, розвиток туристичної галузі, сільське господарство, новітні технології тощо. Більше того, якщо ми прийдемо до влади, Україна перестане залазити в борги до різних світових банків та МВФ.

Розмову вів Денис Тимошенко

http://gazeta.ua