Початок кінця супердержави

 За останні пару днів український сегмент Інтернету наче збісився. Вітчизняні лизоблюди з числа політиків і політологів з усіх сил намагаються запевнити представників Демпартії США в своїй лояльності до партії взагалі і до Байдена зокрема. Це традиційно роблять як клеврети, афільовані з Порошенком, так і їх противники. Ще два місяці тому всі кричали, що "тільки Трамп дав нам "Джавеліни", а Байден з Обамою весь час це саботували". Що є щирою правдою. Однак ті "Джавеліни" не можна використовувати у війні з Росією... Що теж правда.

Буйним цвітом квітне... конспірологія. "Трамп - агент Кремля!" Серед учасників штурму Капітолія чується російська мова. Мова чується, але комісія Мюллера вздовж і в поперек шукала в діяльності Трампа "російський слід", але так нічого й не знайшла!

В самих США серед прибічників Трампа популярна теорія, що Байден працює на Китай. Ще чотири роки тому, коли президентом США був демократ Обама, готувалися два економічних океанічних партнерства: Трансатлантичне і Транстихоокеанське. Так от, в останнє повинні були ввійти практично всі тихоокеанські країни, крім КНР і Росії. Трамп ці світлі наміри поламав, але в Пекіні плани демократів ніяк забути не могли. Хоча в боротьбі з Трампом і Демпартія згодиться...

Весело читати повідомлення з Росії, де захоплення Капітолію в США порівнюють з недавнім захопленням парламенту в Киргизії. Ну і цитують колишнього амбасадора США в Москві про мітинги у Вашинґтоні і Мінську. Амбасадор написав у Твіттері, що то зовсім різні явища. Серця московитів радіють від усвідомлення того факту, що демократія в США опустилася до рівня Киргизстану. Українські фейсбучники теж дивляться на американців зверху-вниз: та в нас за весь Майдан жодної вітрини не розбили!

Що робити неньці-Україні, поки американські пани чубляться? Давайте трішки спрогнозуємо. Президент Дональд Трамп асоціються у нас з політикою антиглобалізму. Ні, Америка не відмовляється від глобалізму. Просто сил у неї на все  не вистачає. Тому США будуть домінувати у своїй зоні (Північна Америка) і практично нікого туди пускати не будуть. Ну і в Південній Америці китайців не повинно бути багацько - доктрину Монро ніхто не відміняв. Щодо інтересів США в решті світу - то там вже за обставинами: десь більше, десь менше.

Байден і Демпартія виражають волю глобалістів, а точніше - ТНК. Глобалістська еліта - транснаціональна. Американські антиглобалісти усвідомлюють, що сидять в одному човні з американським народом. Транснаціонали ніяк до національної держави не прив'язані. З виводом виробництва з США в Китай втрачаються не тільки виробництво, але й відповідні сектори науки, техніки, технології та освіти. Але для транснаціональної корпорації це лише оптимізація своєї діяльності.

За діалектикою Гегеля/Маркса теза протистоїть антитезі, а разом вони в результаті протистояння утворюють синтезу. А що буде, коли в результаті протистояння теза знищить антитезу? Синтези не буде, а буде застій. В 1991 році розпався СРСР і США втратили свого геополітичного суперника. А без суперника ніщо не заважає глобалізму поширитися на всю планету (Китай тоді розглядали як частину глобального проекту).

Глобалізм від ТНК має ту особливість, що не піднімає слаборозвинені країни до рівня високорозвинених, а навпаки, опускає високорозвинені - до рівня слаборозвинених. Політичний наслідок - скорочення (знищення) середнього класу, який основа демократії. Яка б демократія погана не була, особливо наша, українська, все ж інтереси абсолютної більшісті населення вимагають її збереження.

Інтерси глобалістів і антиглобалістів непоєднувані. Компроміс тут може бути лише тимчасовий. Американська еліта розкололася приблизно навпіл. Демократи свою перемогу прагнуть зробити незворотною, для цього вони хочуть змінити електоральний баланс таким чином, щоб республіканці за жодних обставин не могли набрати на виборах більшості голосів. Називають такі способи зміни електорального балансу:

- надання прав громадянства нелегальним мігрантам;

- перетворення столичного округу Колумбія і заморської території Пуерто-Ріко на штати;

- поділ штату Каліфорнія на два окремі штати.

Штати у США за політичними уподобаннями традиційно діляться на "республіканські" та "демократичні". Імігранти, звісно, віддадуть голоси за своїх благодійників, що дасть Демпартії більшість у Палаті представників. Ну це якби в Римі всім рабам надали право голосу. Збільшення кількості штатів з продемократськими уподобаннями дасть перевагу в Сенаті. 

За нашими прогнозами демократам-глобалістам вдасця просидіти у владі 2-3 каденції (8-12 років). За цей час позиції США у світі повинні ослабнути. Країною №1 за основними показниками стане Китай. Причина ослаблення - нестабільність країни, від протестів і демонстрацій до внутрішнього тероризму. Відповідно транснаціональний капітал почне втікати з нестабільної країни до Європи та інших країн. Втеча капіталу відобразиться на доходах бюджету, а відтак і на фінансуванні армії. США не зможуть і далі бути світовим жандармом, що вдарить не тільки по престижу країни, але й по політико-економічним можливостям: американську зброю і літаки перестануть купувати, вигідні контракти перестануть укладати.

Зменшення доходів бюджету відобразиться не тільки на армії, а й на соціальних виплатах. Американська еліта відкупається від своїх бідняків допомогою з безробіття (велфер). На велфері сидять цілі покоління негрів та емігрантів. Кількість американських зеків вже зараз перевищує чисельність радянського ГУЛАГу.

Ну і нарешті американський долар не буде головною резервною валютою світу, а лиш однією з резервних валют, поряд з євро, юанем, англійським фунтом.

Що буде з Америкою через 12 років? Ну, тут або американський народ змете демократів, або ж США перетворяться на авторитарний олігархічний режим і поліцейську державу, де політична верхівка тримається на маніпуляціях і терорі. В цьому випадку американцям доведеться "голосувати ногами", емігруючи до Канади, Австралії, Нової Зеландії та Європи. В Європі головним реципієнтом білих американців стане (не дивуйтесь!) Україна. У нас якраз депопуляціця, робочі руки при підйомі економіки знадобляться. Їхатимуть до нас в основному по релігійній лінії. Наші протестантські церкви походять в основному з Америки. Найбільший  у Європі мормонський храм знаходиться у Києві.

Тепер про Україну. Україна в термінах теорії пасіонарності Л.Гумільова знаходиться в гомеостазі. Простіше, Україна - політичне болото, в якому загрузли Лебідь, Рак та Щука - Захід, Москва і наші олігархи. Зовнішнє управління є, але зусилля Заходу гальмуються Москвою, як і навпаки, і все разом саботується олігархами. Така система стійка, бо урівноважена, не зважаючи на Росію, що хоче змінити баланс на свою користь. Теоретично олігархи повинні представляти національні інтереси. На практиці вони це роблять лише частково, позаяк мають компрадорський бізнес і являються компрадорською буржуазією.

Стабільність системи може бути порушена з середини, або ззовні. За 30-річну історію незалежності олігархічному режиму вдавалося успішно зберігати стабільність. Майдани 2004 та 2014 років приводили до зміни політичного керівництва з проросійського на прозахідне, але майже не торкалися української "глибинної держави". Політична діяльність сил, що програли, не заборонялася, активи не конфісковувалися. Все зводилося до перерозподілу доходів і доступу до державних ресурсів.

Технічно виборчі маніпуляції в Україні базувалися на організації  ескалації "протиріч" по лінії Схід-Захід, головним чином мовних. Оскільки українська та російська мови близькі між собою, то практично все населення можна вважати умовними білінгвами, тобто людьми, які розуміють обидві мови, але говорять лише на одній з них. В українських реаліях саме мова виступає основним маркером ідентичності. Російський колоніалізм залишив нам у спадок т.з. російськомовне населення, що складається як з етнічних росіян, так і з русифікованих українців. Керівництво країни в основному вірно розуміє необхідність асиміляції російськомовного населення, хоч офіційно це не декларується. Москва постійно педалює питання "ущемления прав русскоязычного населения", розуміючи, що українізація позбавляє її впливу на українське населення.

Але починаючи з 2019р. в Україні почала застосовуватися інша маніпулятивна технологія - "лідер надій". Обраний лідер (В.Зеленський) не збирається реалізовувати народні сподівання, то ж не відомо, чи досидить він до кінця каденції. Тому в Інтернеті циркулюють чутки, що новим лідером стане В.Кличко, або ж колишній в'язень російських тюрем Сєнцов. Технологія базується на масовому використанні політичної реклами на телебаченні, що повністю виключає появу в українському політикумі неолігархічних кандидатів.

То ж політичний прогноз на наступне 20-ліття (2021-2040рр.) має передбачати прихід до влади українського полковника Каддафі, як виразника національних інтересів. Але українська політична система передбачає наявність запобіжників військового перевороту, які залишилися ще від СРСР, а саме:

- силові структури розкидані між кількома відомствами, головні з яких армія (Міноборони і Генштаб) і внутрішні війська (Нацгвардія) в складі МВС;

- армійська контрозвідка підпорядкована зовнішній по відношенню до армії структурі (СБУ);

- генералітет - пішаки в руках політичного керівництва, а офіцерство безправне.

Все це дуже ускладнює появу українського Піночета. Хоча з іншого боку поява професійної армії сприяє формуванню військової касти. Тому каталізатором приходу військових до влади може стати ескалація війни на Донбасі.

За неперевіреними даними В.Путін збирається залишити пост президента РФ в 2024р. То ж ескалація конфлікту на Донбасі можлива і з ініціативи самого Путіна, щоб ефектно завершити свою каденцію капітуляцією України. Або ж війна буде ініційована наступником, після смерті Путіна, коли наступник реально перебере владу і захоче пограти мускулами перед США. Або ж керівництву Росії знадобиться "маленька переможна війна", як засіб вирішення внутрішніх проблем.

Сучасна українська політико-економічна еліта є вихідцем з російськомовних міст-мільйонників, тому росіяни нею не сприймаються, як вороги, і воювати з Росією така еліта не хоче і не буде. Відповідно офіційна і "суспільна" пропаганда розділяє поганого Путіна і хороших росіян. Скажіть азербайджанцям, що вірмени хороші, поганий лише Пашинян, і що за Карабах вони воювали не з вірменами, а з Пашиняном. Дико? Але українська свідомість саме така: есесівці хороші, то Гітлер поганий! Замініть на Путіна і бурятів...

Але суспільна свідомість за 30 років незалежності пройшла певні етапи трансформації. Якщо В.Ющенко і зробив щось хороше для українців, то це підняв тему Голодомору. Люди взнали, що Голодомор був і стався він завдяки тому, що ми втратили свою державу і опинилися в чужій, російській.

Наступна подія: анексія Криму. Ну не може братній народ забрати нашу землю! То мабуть американська пропаганда! Тепер бачимо, що може...

Що повинно зробити національно орієнтоване керівництво України (український Каддафі) для своєї нації в контексті викладеного прогнозу?

По-перше, треба усвідомити, що Росія не розвалиться сама, якщо її до цього не спонукати. Асиміляційні процеси в Росії могутні. Через два покоління в ній може не виявитися ні татар, ні бурятів. Тому українська держава повинна підтримувати в Росії все антиросійське, будь-який сепаратизм, будь-які релігійні течії, крім РПЦ.

По-друге, жодний російський уряд не поверне нам Крим, ні з санкціями, ні без. Гібридна війна буває не тільки російська на українській території. Треба показати, що буває і українська гібридна війна на російській території! Починати треба з Криму і Донбасу, поступово переносячи бойові дії на на російську територію. Всі антиросійські сили, від чеченців до ісламістів - наші союзники. Всі повинні отримати по піввагона тротилу для організації диверсій. Тут нам заперечать: а якщо росіяни влаштують в Києві диверсію? Вони вже вбили в Києві полковника СБУ. Кожен українець повинен бути готовим вмерти за Україну, навіть коли він цього не хоче. Бо тільки так переможемо! Бо тільки відчуваючи, що син елітарія має такі ж шанси загинути, як і син селянина, елітарій почне працювати на Україну!

По-третє, розвал Росії дає нам можливість приєднати до України всі наші етнічні землі, не тільки Кубань, але й весь Північний Кавказ, крім гірських республік, і Центрально-Чорноземний район аж до казахстанського кордону. Утворити військово-політичний союз, а потім конфедерацію з Казахстаном.

По-четверте, всі геополітичні перетворення робити в союзі з США проти Китаю, позаяк вихід на річку Іртиш то вже загроза Китаю. Але нам треба Штати не як супердержава, а як одна з великих держав. Історія дасть нам такий шанс.

09.01.21р.