ДЕКОММУНИЗАТОРЫ ХРЕНОВЫ Пора серьёзно... - валерій борисенко

ДЕКОММУНИЗАТОРЫ ХРЕНОВЫ Пора серьёзно... - валерій борисенко

Ну що, покритикуємо неомарксиста Борисенка?

1. Автор посту здивується, що Маркс про це писав і навіть назвав такий тип базису "азійським способом виробництва" (АСВ). Це ранній Маркс. Потім він зайнявся "Капіталом" і про ці свої ідеї більше не згадував. Західні політологи та історики називають АСВ гідроцивілізаціями. Це наприклад фараонівський Єгипет чи Китай часів Цінь Шіхуанді.

2. Політичний устрій гідроцивілізацій цікавий тим, що може поширюватися і на території, де ніяке поливне землеробство не практикується. Номенклатуру в Росію занесли не Ленін зі Сталіним, а аскери Бату-хана. Монгольська імперія виникла не прямо за китайськими зразками, а за посередництва напівкочових держав, що існували між Монголією та імперією Цзинь. Звідси така швидка адаптація і ефективність.

3. Особливість феодалізму в Московії та Османській імперії в тому, що феодали там не були феодалами в західноєвропейському розумінні цього слова. Московський "дворянін" не був власником землі з якої отримував доходи. До часів Катерини ІІ дворяни повинні були служити. Земля - не власність, а закріплені за конкретною особою доходи. В Гетьманщині подібне звалося - рангові маєтності, тобто землі, доходи з яких служили платою за виконання державних функцій.

4. В Російській імперії залізниці були казенні, як і практично весь ВПК. Під час ПСВ контроль держави над економікою значно виріс, хоча першими тут були не росіяни, а німці.

5. Не доводиться говорити, що буржуазно-демократичні революції Нового часу розділили політичну та економічну влади. Вони і так в значній мірі були в Європі завжди розділені. Власник замку у Вишневці чи Збаражі і так контролює навколишні села, з доходів яких і живуть Вишневецькі зі Збаразькими. Пан круль у Варшаві їм потрібен лише для відбиття татарських нападів. Господарство натуральне, все що потрібно, виробляється в замку і навколо нього. Так було і в стародавніх Греції чи Римі, де роль замку виконувало місто - поліс. А от в Китаї, де річка Хуанхе тече між двох дамб ще з часів Цінь Шихуана і перетворена на канал, без державної влади не обійтися. Як і в злиденній нечорноземній Московії, де всі ресурси йдуть на утримання мілітаризованої держави, яка будує аналог Великої китайської стіни - "Засічну чєрту" і бореться з навалами зі степу і з... Європи (ВКЛ а потім Жечь Посполіта, ну і Швеція).

6. АСВ прекрасно поєднується з ринком. В тій же Московії купець ("гость") прекрасно виконував роль урядового агента з поствки державі певних ресурсів. Про роль Петра І в організації "кумпанств" Вам відомо. З російської класики ми знаємо про роль підрядників і пов'язаних з цим зловживань.

7. Сучасне українське чиновництво - гідний наступник своїх радянських попередників. Попри владу олігархів в економіці і політиці, українська держава одна з найбільш централізованих у світі. Це коли навіть невеличкі питання можуть бути розв'язані лише на рівні уряду України. Досягається контроль головним чином через концентрацію фінансів на самому верху з наступним виділенням дотацій і субвенцій вниз.

8. Автор так захопився критикою сталінізму, що не побачив сучасних Китаю та В'єтнаму, де влада компартій на чолі з Політбюро успішно поєднується з ринковою економікою. Західні ліберали мріють, що з появою в Китаї середнього класу там з'являться інститути західного типу і врешті-решт Китай стане таким же сателітом Заходу, як і країни Східної Європи. Середній клас в Китаї вже є, але Політбюро владу нікому не віддасть!

9. Автор не бачить іншого шляху оновлення номенклатури, ніж розстріли в підвалах НКВД. А в Китаї від часів Ден Сяопіна номенклатура мирно оновлюється. Вироблені критерії руху чиновників по службі і на верх попадають кращі з кращих. Так, корупція теж є, але в Китаї корупцію не вважають абсолютним злом. Номенклатурним чиновникам виносять інколи смертні вироки, але з відстрочкою виконання, поки сам не помре...

10. Чи можлива в Україні реставрація комунізму? Ні, звичайно. Комунізм у нас був російський, а Україна існувала в формі азійської колонії, це коли "хохоль" може стати маршалом чи навіть генсеком. У європейських колоніях можна дослужитися лише до капітана (гауптштурмфюрера), як Шухевич. Сучасна Росія попри АСВ в економіці розвивається у політичному відношенні, як європейська колоніальна метрополія. Тувинець Шойгу - "русский", а от кримські зрадники чи колаборанти з ЛДНР - ні. Тому їм дорога тільки в "гауптштурмфюрери".

11. Чи можливе в Україні відновлення АСВ в економіці і в політиці? Цілком можливе! Активи олігархів українська нація не вважає священною приватною власністю, позаяк вони дійсно вкрадені у народу і не є плодом праці чи розуму Ахметова чи Коломойського. Націоналізацію власності олігархів підтримають усі, крім Серожі Лещенка і антикорупціонера Шабуніна.

12. Чи можлива в Україні однопартійна система китайського типу? Так, і це можливе. Формально у Китаї ніколи не було юридичного закріплення влади КПК, аналогічного ст.6 Конституції СРСР. Китайські комуністи завжди були одночасно і китайськими націоналістами. Тому якби Зеленський був трохи розумнішим і пов'язав би свою долю не зі східноукраїнськими креолами, компрадорською буржуазією і інтересами ТНК, а з українською нацією і відповідною ідеологією, то партія "Слуга народу" стала б фактично єдиною партією. В майбутньому цей феномен можливий з іншим політиком.

13. Чи потрібна декомунізація? Так, потрібна, як первинна форма дерусифікації. Це коли зносимо бюст Жукова у Харкові, але лишаємо пам'ятник Катерині ІІ в Одесі, бо вона ж не комуністка! Дерусифікація - українська назва деколонізації України. Всі чули про корейське чудо, але тільки вузькі спеціалісти знають, що корейці зруйнували всі будинки, збудовані в часи японської окупації (1910-45), включно з будинком де була проголошена незалежність Кореї. Раби не роблять чудес! Ергрегор Нації не може терпіти оков! Ми це знаємо, росіяни це знають і їхня "п'ята колона" це знає. Але демона треба назвати по імені! Всі бояться це зробити, тому випливають аргументи на кшталт "ета же наша історія". Нам, як і корейцям, така історія не треба! Не повинно бути, щоб в Києві вулиць з іменами російських письменників було більше, ніж самих письменників в підручнику російської літератури. Та й підручника теж не треба.