Аспекты холодной войны между США и Китаем
Стаття Роберта Каплана в "Форін полісі" хоч і цікава, але якщо можна так сказати концептуально примітивна. Вона цілком у дусі Еклезіаста: "що було, те й буде". Однак нічого подібного раніше не було...
Російська імперія не була автаркією. СРСР нею став, бо з великих країн Заходу тільки Німеччина і Італія не бойкотували торгівлю з більшовиками. Натомість політика Ден Сяопіна - це відкритість в економіці і вбудовування економіки Китаю в світову. Китай не хоче бути автаркією.
Холодна війна можлива лише між економічними блоками, що економічно незалежні один від одного. Торгівля з ворогом у цьому випадку зведена до нестратегічного переліку товарів, а її питома вага складає кілька відсотків ВВП. Теоретично в майбутньому можлива поява двох блоків держав на чолі з США і КНР відповідно. Ну і деякі держави не увійдуть до блоків, - такий собі аналог Руху неприєднання.
Однак така перебудова є дуже болісною для обох держав, бо звужує ринки до країн-союзників. Замість одного глобального світу і глобального ринку постають дві зони. Але така система буде досить стабільною, бо фактично знімає з порядку денного економічну конкуренцію. Так, буде політичне і воєнне протистояння між блоками, але в економіці вони будуть конкурувати опосередковано, лише через гонку озброєнь. Але й гонка озброєнь в значній мірі є конкуренцією з собою.
А тепер довга цитата від Р.Каплана. "... сторонников Трампа и демократов (как умеренных, так и либеральных) на самом деле раздражает то, каким образом Китай ведет дела. Воруя интеллектуальную собственность, приобретая стратегически важные секретные технологии путем поглощения компаний, объединяя государственный и частный секторы, в результате чего его предприятия пользуются несправедливым преимуществом (во всяком случае, по нравственным меркам глобальной капиталистической системы торговли), осуществляя манипуляции с валютами и так далее."
Автор пише про те, що Китай не схожий на ліберальний Захід тим, що не дозволяє елітам паразитувати на своїх націях-державах. Держава - механізм управління людьми, що живуть на певній території. Управління людьми передбачає контроль над ними. Фінансова олігархія не любить контролю над собою і ставить політичну еліту в залежність від себе. А в Китаї все підкоряється політичній еліті, персоналізованій товаришем Сі Цзіньпінем.
Китайці не ділять економіку на державний і приватний сектори, бо де б ти не працював, ти зобов'язаний працювати на Китай. Тому приватний підприємець працює на державу, а держава допомагає приватному сектору. А в США "(Кремниевая долина попросту никогда не будет сотрудничать с Пентагоном в такой степени, как растущий высокотехнологичный сектор Китая сотрудничает со своим правительством)."
Звідси неприємний для американської фінансової олігархії висновок: якщо Америка не "китаїзується", то за рівних обставин США програють змагання КНР. Під китаїзацією ми розуміємо домінування політичної еліти над фінансовою. Технічно це означатиме перетворення ФРС в держбанк і націоналізацію приватних банків.
За цих обставин світ лишиться глобальним, тобто торгівля між США і КНР складатиме 1/3 і більше ВВП цих країн. В іншому випадку - поділ світу на дві зони і капсуляція своїх порядків у кожній із зон. Але в цьому випадку Китай матиме переваги.
Закапсульована ліберальна Америка довго не протягне. Долар, можливо, навіть не буде валютою зони. Різко впаде життєвий рівень населення. Великим буде рівень безробіття через закриття зовнішніх ринків. Експортувати капітал буде нікуди. Звідси прямий шлях до диктатури, чи то військової, чи то цивільного популіста. Значить знову-таки відбудеться "китаїзація", але за значно гірших стартових обставин.
Отже, класичної "холодної війни" (демократичний Захід проти тоталітарного Сходу) у скільки-небудь тривалому часі не проглядається. Лібералізму наступить гаплик!
Не можна двічі ввійти в одну воду, пане Каплан.
Коментарі
Дописати коментар