Трішки критики на адресу С.Дацюка

Тиждень тому Сергій Дацюк презентував свою доповідь на Українському республіканському клубі. Нарешті з'явилась письмова версія доповіді і ролик. От викладаю свої враження.

Це так би мовити "прилизаний" варіант доповіді, яку виголосив Сергій Дацюк в Українському Республіканському клубі (УРК). Дацюк не зовсім розрахував перед якою аудиторією має виступати, тому після доповіді його добре "поклювали", "що аж пір'я з хвоста летіло". В прикінцевім слові метр додав, що його неправильно зрозуміли, що він з самого початку доповіді застерігав, що його доповідь у "жанрі проблематизації", але проблему пан філософ вибрав добре розроблену, де вже нічого "розроблять".

Я був присутній на доповіді, але не критикував метра, оскільки "з голосу" можна помилитись, а тут перед нами текст. То ж давайте пройдемось по ньому. Що пише автор?

Маємо "креативний текст", але без означень і дефініцій, то ж кожний може ті означення чи дефініції придумати і захоплюватися паном філософом або нещадно його критикувати.З іншого боку, і пан філософ може сказати, що ви, дубарі, недопетрали його геніальних ідей.

Як бути в цьому випадку? А тільки вистроїти незалежну систему координат і в цій системі оцінити геній нашого пана філософа. Пан філософ, звичайно, буде брикатись, але ми його питати не будемо. Не хочеш, ледащо, доводити до ума свої теорії, значить ми доведемо їх по своєму.

Ну як вам такий гімнокреатив "Монархічна республіка це республіка на чолі з монархом, який є носієм республіканської ідеї, що закріплено в конституції (це конституційна монархія).?" І що з того, що ми будем автору казать, що монархічних республік не буває саме через наявність монарха?

А далі в Дацюка ще страшніше:"Нація розуміється політичним чи етнічним утворенням в різних концептах. В політичному розумінні нації держава переважає над етносами. В етнічному розумінні нації обраний етнос переважає над державою.

Поняття «національний інтерес» окреслює політичну націю. Поняття «національна ідея» окреслює етнічну націю. В реальності ці два концепти не можуть бути поєднані, бо та чи інша політична партія завжди обирає лише один з концептів: або інтерес підкоряється ідеї, або ідея підкоряється інтересу. Тобто «національний інтерес» і «національна ідея» є взаємовиключними прагненнями, хоча і можуть зустрічатися в одній партійній програмі, оскільки недолугі політики завжди прагнуть довести, що це можна поєднати.

Нація є вироджена форма республіки, бо спільна річ суспільства як нації-держави є лише культурна самосвідомість та мова."

Фантазія у пана філософа без берегів, але уявити націю, як етнічне утворення, і Дацюку не по силам.Населення України в етнічному відношенні буде етнос. Так, це українці, чорноброві та кароокі, що люблять сало, вареники, галушки і горілку. А от ті ж самі українці, але як політичний суб'єт, оце вже нація! І тут уже не важливо, як дуже ви любите сало з часником. І оте дацюківське протиріччя між "національним інтересом" і "національною ідеєю", як два крокодили: один повзе наліво, а другий... зелений.

Національна ідея - сукупність усієї національної ідеології з національним міфом на чолі, який зв'язує наше минуле, сучасне і майбутнє і пояснює нам, українцям, сенс нашого буття.

А національні інтереси (не один, їх багацько) - умови розвитку української нації в часі і просторі.Тобто національна і державна безпека, контроль за ресурсами і комунікаціями по їх транспортуванню, кількісний і якісний склад населення і ще багато чого.

Як етнос може переважати чи не переважати над державою, коли вони відносяться одне до одного, як мішок макухи до операційної системи Windows. Держава на сучасному етапі - форма існування нації.Як рідина не може зберігатися без тари, так і нація без держави. Так, роль держави впала і Дацюк, констатуючи цей факт, абсолютно правий. Але причина зменшення ролі сучасної держави - панування паразитичної ліберальної демократії, що паразитує на нації, бо з часу розвалу СРСР у Заходу нема серйозного противника і фінансовій олігархії не треба боятись, що її постріляють у підвалах. Тому й паразитують.

Далі в нашого метра йде панегірик Ентоні Сміту і ось ми добираємось нарешті до суті. Розділ зветься:"Бути патріотом республіки, а не націоналістом." Ось для чого пан філософ доповідь затівав!

Ще цитата від пана філософа: "Головна ідея нації як спільної справи республіки полягала у наступному — мова та культура повинна бути спільної справою, бо це породжує синергетичний ефект спільної культурної дії.

Проблема виникає тоді, коли мовно-культурні засади країни є спільні, а цивілізаційні орієнтації (ідеологічно-релігійні системи мотивацій) у різних частин країни є різними. В такому випадку нація перестає бути республікою, а республіка перестає бути нацією. Республіканський націоналізм і національна республіка це різні речі. Перше — добре, друге — погано. Ми допоки будували не республіканський націоналізм, а національну республіку. Тому маємо поразку."

Тут все зрозуміло: все, що національне, то погане. Добрий тільки "республіканський націоналізм" і то тільки тому, що він з вирізаними яйцями!

Далі у пана філософа "плач альбо тренос" по культурі: "...культура перестала бути справою нації, оскільки глобальна комунікація (телебачення, комп’ютер, мобільний телефон, Інтернет) зробила культуру глобальною. Пасіонарність породжується за межами національної культури. Продуцентами пасіонарності стали наддержавні структури, ТНК і навіть локальні корпорації, світові мережі субкультур, соціальні мережі." Тут би Дацюку показати, як "кока-кола" чи картопля-фрі з Макдональдсу породжує в Україні пасіонарність, але не показав! Хоча вцілому думка дещо вірна: іноземні суб'єкти добре глушать нашу пасіонарність, але за цими суб'єктами добре проглядаються національні інтереси Заходу і Москви.

А взагалі, культура - похідне від ідеології. Поширена національна ідеологія - маємо і національну культуру. Про яку національну культуру може йти мова, коли на чолі держави стоять креоли? Буде тільки блатняк і Голівуд.

Ну а за плачем наступає у автора "лямент":"Скоріш за все Україна буде розколота. Федералізм виявиться просто найменшим злом в цій ситуації. Майбутнє настає швидше, ніж ми його усвідомлюємо. Ми приречені на республіку. От тільки знову, як і раніше в історії, ми будемо змушені жорстко примушувати еліту до виконання своїх функцій."

Федералізм, пане Дацюк, це не те, що вилікує Україну від розколу. Федералізм - це те, що передує розколу. Але не слухайте апокаліптичних прогнозів Дацюка. Розколу не буде! На стражі єдності України стоїть її гарант - президент Янукович! Йому і його кліці так краще грабувати Україну.

Ну і нарешті сакраментальне питання: що сподвигло пана філософа на боротьбу з українським націоналізмом? Бо щоденне ниття про загибель України це те ж позиція, хтось же може й повірити! Гроші відкидаємо. Залишається донецьке (креольське) походження. 

Так, Дацюк вільно читає лекції українською. І, теоретично, міг би вписатися в націоналістичну Україну. Але він ту націоналістичну Україну в душі ненавидить. Ну як наш землячок Булгаков, колишній білогвардієць, на службі в Радянської влади ненавидів комуністів. Або інший землячок, колишній петлюрівець Довженко, на службі в тієї ж влади знімав фільми про те, як східняки галичан ненавидять! Отак і Дацюку наші майбутні перемоги поперек горла. І він намагається, як той стрілочник, перевести стрілки і створити альтернативне майбутнє.

Але закони розвитку одні для всіх. Всі колоніальні народи проходять через деколонізацію. Пройдемо крізь це і ми. З Дацюком чи без нього, хай вирішує сам.