Сьогодні - День визволення Києва
Про це я взнав будучи в особистих справах на Хрещатику. Там зібралось чоловік 100 зівак, що слухали "концерт" у виконанні муніципального оркестру та оркестру Прикордонних військ. Може і ще когось, але я звідти пішов, не достоявшись до кінця, хоча всім обіцяли, що після "концерту" буде ще й "салют". Про це заявляла якась сраката "народна артистка" на прізвище Заболотна. Вона ж і "концерт" вела і співала, на чому кошторис зекономили. А от від "погранців" був якийсь конферанс'є в галіфе від НКВД, але без ременя, мабуть з гауптвахти забрали.
Потім "погранці" ще й танцювали в радянській формі, але у чоботях від Вермахту, з короткими халявами. І де вони їх беруть? Мабуть гуманітарка від Бундесверу. Ну а дівчата-"комсомолки" були з такими розрізами на спідницях, що в тов. Берії був би "стовбняк", бо в одностроях ЧА і НКВД коліна у жінок повинні бути прикриті. Навіть сталінські фізкультурниці на параді, якщо в спідницях, то колін - не видно. Це тепер, коли навколо порнографія, в прямому і переносному смислі, оголені ноги не визивають ніякої реакції.
Ну і згадали, що "концерт" відбувається з-за участи мера, чи як там його, Попова. Щоб знали кияни, за кого голосувать треба.
В українців, жителів Києва, ну і, передовсім, у жителів отого самого Хрещатику і навколишніх вулиць, повинне виникнути питання: ну а чому ми святкуємо вступ до Києва битої доблесним і непереможним Вермахтом Червоної армії, а не того самого непереможного Вермахту? Відповідь, що Червона армія - "наша", а Вермахт - чужий, як каже молодь, "нє катіт", бо ж українці доблесно воювали у складі обох армій, тобто і Вермахт теж "наш".
Правильна відповідь: у проросійського постколоніального режиму визволителями України завжди будуть росіяни.
У неупередженого жителя Хрещатику, квартира якому дісталась від батьків, що отримали її ще за комуняцького режиму, симпатії повинні визивати скоріше німці, що тушили пожежу, а ніж підривники полковника Старинова, що висадили в повітря більшість Хрещатику. Ну, типу, щоб німцям не дістався (варіант - щоб Гітлера вбити). Щодо Гітлера - брехня, Сталін не був зацікавлений в його смерті, бо боявся сепаратного миру наступників фюрера з англо-американцями. Прощай тоді "фторой фронт". Просто українського міста, росіянам - не жалко.
Для націоналістів подібного питання не існує: обидві армії - окупаційні! Наша армія - це УПА. А от аргументи комуняк і взагалі, прихильників російської імперії під різними назвами, вельми смішні. Все, що "за" імперію, то добре, прогресивне, демократичне і т.д і т.п. Ну а що проти - самі знаєте. Скільки німці вбили чи повісили нашого народу, вони добре пам'ятають, а от скільки під час Голодомору передохло з волі тов. Сталіна, а ширше - з волі "великого російського народу", бо ж українці революцію в Петрограді не робили, того або взагалі не пам'ятають, бо ж "Голодомору не було", або визнають "голод 1933 року" стихійним лихом. А що з того "лиха" візьмеш?
Власне, одна "вина" українців незаперечна. Ми програли т.з. "громадянську", а насправді російсько-українську війну, бо ж в "громадяни" червоної Росії, маючи громадянство УНР, з українців ніхто не записувався. Це вже потім нас туди записали. Якби ми відстояли свою незалежність, то тов. Сталін мав би змогу влаштовувати голодомори виключно на браттях-москаликах.
Отож лишається у імперців один арґумент: імперія у нас була спільною. От Тимошенко до маршала дослужився, а Шухевич - тільки до капітана Вермахту. А "українець" Хрущов, так взагалі, генсеком став. Щодо Шухевича, мабуть, правда. Не став би він генералом-фельдмаршалом Вермахту за ті кілька років, що лишались у Рейху до кінця війни. Ну а Хрущова українці радо б подарували "братньому російському народу". Він немало відправив в 1937 році на розстріл московських комуністів, але не тому, що був бандерівцем, а тому, що за деякими даними був троцкістом. За іншими - що боявся, що про це взнають.
Є, правда, ще один арґумент, російсько-єврейський: "фошиздів" у Нюрнбергу засудили всім прогресивним людством, а російських "визволителів від фашизму" ніхто не судив. Себто за правилами формальної логіки - вони ні в чому не винні. Формально то воно може й так, але реально - зовсім не так, не кажучи вже про те, що сам Нюрнберзький процес придумав тов. Сталін, щоб за гіпотезою Віктора Суворова, заткнути рот тим, хто на процес не попав. Фон Ріббентропа повісили саме за те, що він не визнав напад Німеччини на СРСР "без объявления войны". Посол Деканозов ноту отримав своєчасно і з урахуванням всіх формальностей.
Але як би там не було в політиці, кров у Дніпрі 68 років тому лилась переважно українська. Вічна пам'ять чорносвитникам.
Переправа-переправа,
берег левый, берег правый,
снег кровавый, кромка льда,
кому - память, кому - слава,
кому - темная вода,
ни приметы, ни следа.
("Василий Теркин" по-пам'яті).
Ну і згадали, що "концерт" відбувається з-за участи мера, чи як там його, Попова. Щоб знали кияни, за кого голосувать треба.
В українців, жителів Києва, ну і, передовсім, у жителів отого самого Хрещатику і навколишніх вулиць, повинне виникнути питання: ну а чому ми святкуємо вступ до Києва битої доблесним і непереможним Вермахтом Червоної армії, а не того самого непереможного Вермахту? Відповідь, що Червона армія - "наша", а Вермахт - чужий, як каже молодь, "нє катіт", бо ж українці доблесно воювали у складі обох армій, тобто і Вермахт теж "наш".
Правильна відповідь: у проросійського постколоніального режиму визволителями України завжди будуть росіяни.
У неупередженого жителя Хрещатику, квартира якому дісталась від батьків, що отримали її ще за комуняцького режиму, симпатії повинні визивати скоріше німці, що тушили пожежу, а ніж підривники полковника Старинова, що висадили в повітря більшість Хрещатику. Ну, типу, щоб німцям не дістався (варіант - щоб Гітлера вбити). Щодо Гітлера - брехня, Сталін не був зацікавлений в його смерті, бо боявся сепаратного миру наступників фюрера з англо-американцями. Прощай тоді "фторой фронт". Просто українського міста, росіянам - не жалко.
Для націоналістів подібного питання не існує: обидві армії - окупаційні! Наша армія - це УПА. А от аргументи комуняк і взагалі, прихильників російської імперії під різними назвами, вельми смішні. Все, що "за" імперію, то добре, прогресивне, демократичне і т.д і т.п. Ну а що проти - самі знаєте. Скільки німці вбили чи повісили нашого народу, вони добре пам'ятають, а от скільки під час Голодомору передохло з волі тов. Сталіна, а ширше - з волі "великого російського народу", бо ж українці революцію в Петрограді не робили, того або взагалі не пам'ятають, бо ж "Голодомору не було", або визнають "голод 1933 року" стихійним лихом. А що з того "лиха" візьмеш?
Власне, одна "вина" українців незаперечна. Ми програли т.з. "громадянську", а насправді російсько-українську війну, бо ж в "громадяни" червоної Росії, маючи громадянство УНР, з українців ніхто не записувався. Це вже потім нас туди записали. Якби ми відстояли свою незалежність, то тов. Сталін мав би змогу влаштовувати голодомори виключно на браттях-москаликах.
Отож лишається у імперців один арґумент: імперія у нас була спільною. От Тимошенко до маршала дослужився, а Шухевич - тільки до капітана Вермахту. А "українець" Хрущов, так взагалі, генсеком став. Щодо Шухевича, мабуть, правда. Не став би він генералом-фельдмаршалом Вермахту за ті кілька років, що лишались у Рейху до кінця війни. Ну а Хрущова українці радо б подарували "братньому російському народу". Він немало відправив в 1937 році на розстріл московських комуністів, але не тому, що був бандерівцем, а тому, що за деякими даними був троцкістом. За іншими - що боявся, що про це взнають.
Є, правда, ще один арґумент, російсько-єврейський: "фошиздів" у Нюрнбергу засудили всім прогресивним людством, а російських "визволителів від фашизму" ніхто не судив. Себто за правилами формальної логіки - вони ні в чому не винні. Формально то воно може й так, але реально - зовсім не так, не кажучи вже про те, що сам Нюрнберзький процес придумав тов. Сталін, щоб за гіпотезою Віктора Суворова, заткнути рот тим, хто на процес не попав. Фон Ріббентропа повісили саме за те, що він не визнав напад Німеччини на СРСР "без объявления войны". Посол Деканозов ноту отримав своєчасно і з урахуванням всіх формальностей.
Але як би там не було в політиці, кров у Дніпрі 68 років тому лилась переважно українська. Вічна пам'ять чорносвитникам.
Переправа-переправа,
берег левый, берег правый,
снег кровавый, кромка льда,
кому - память, кому - слава,
кому - темная вода,
ни приметы, ни следа.
("Василий Теркин" по-пам'яті).
Коментарі
Дописати коментар