Про методологію історії

Костянтин Рахно: Чому історик мусить неодмінно бути за Бандеру, а не за Мельника, дивізійників, Скоропадського чи Полтавця-Остряницю?

Відповідь:

Історики у нас великі пройдисвіти, бо нанизують факти на свою ідеологію, як шашлики на шампур. Тому єдиний об'єктивний і правдивий вихід з цього становища не бути "поза ідеологією", як стверджують ліберали, а виходити з інтересів української нації та ще й в історичній ретроспективі. Нація - по Т.Шевченку - мертві, живі і ненароджені. Треба враховувати інтереси всіх трьох складових. Бо ми, нащадки, на відміну від сучасників подій, знаємо, як воно буде. 

І якщо Ви станете на цю точку зору, то зразу буде видна і роль Бандери, і Мельника, і Скоропадського. Бо Скоропадський добре почав та погано скінчив - оголосивши Україну частиною білої Росії. Мельник виявився колаборантом і тільки розстріли однопартійців змусили його повернути голоблі від ІІІ Райху. А Бандера до самої смерті послідовно виступав за Україну. Хоч реальна його роль і перебільшена трохи. Аде до Бандери, як бандери (знамена) претензій нема.