ХОЧУ ТАКУ УКРАЇНСЬКУ АРМІЮ !
Європа!
Уявіть собі державу з найбільшим в світі відсотком населення, що знаходиться в армії. Держава, в якій всі чоловіки від 20 до 50 - військовослужбовці і, в буквальному сенсі слова, сплять з автоматом під ліжком. Держава, яка і після 50 просто дарує тобі “ствол” і рада бачити тебе до труни на зборах і полігонах. Держава, яка просить тебе купити хоч би пістолет (а краще-гвинтівку) зі знижкою. Держава, що здатна розгорнути з 22-тисячної, за дві-чотири години (!) - 650-тисячну, а за дві доби - 1,7-мільйонну (!) армію, - чудово навчену, організовану і дуже непогано озброєну. Для прикладу - армія США - 1,3 мільйона плюс такий же резерв, армія Китаю - 2,4 млн., плюс 1 млн. резерв.
Уявіть собі найбільш мілітаризовану державу у світі. І це не рахуючи цивільної зброї! За різними джерелами - від 3 до 4,5 млн. одиниць цивільної (!) вогнепальної зброї знаходиться на руках 7,5 млн. населення (в середньому - 45 одиниць зброї на 100 чоловік населення). До того ж, врахуйте, що майже вся ця моторошна, озброєна до зубів країна, від Женеви до Давосу, від Цюріха до Лугано - високі гори, зриті тунелями, протиатомними сховищами, складами зброї, ракетно-артилерійськими опорними вогневими точками, врізаними в граніт. Армія Швейцарії має кадрово-міліційну структуру. За цим же принципом (в деякому наближенні) побудовані, наприклад, німецький Бундесвер і ізраїльський Цахал. Тобто система - «трошки солдат + багато кадрових офіцерів і унтер-офіцерів + резервісти на "цивілці" + навчальні збори = розгортання тільки коли потрібно». Відмінність швейцарської армії - в доведенні до абсолюту ідеї «народ і армія єдині». Виглядає це так. Кадрових військових в країні всього близько 9000, в основному в авіації. Тих, хто перебуває на службі і перепідготовці - близько 10-15 тис. одноразово. Солдат призивається на 90 днів у т.зв. Rekrutenschule - Ecole de recrue (рекрути). Після "дембеля" держава віддає бійцю особисту зброю з двома повними магазинами (автоматична гвинтівка SІG і/або пістолет), «консерву міністра», три комплекти форми на всі пори року, спорядження, бронежилет і каску, з якими він і відбуває додому. Зберігає він його як хоче - ніхто перевіряти не буде. До 32 років солдати знаходиться в положенні «аусцуг», до 42-х «ландвер», і до 50 - «ландштурм». Рядовий "Аусцуг" за 10 років проходить в своїй частині вісім зборів по три тижні, "Ландвер" - три рази по два тижні, "Ландштурм" - 1 раз за два тижні. Як тільки виповнюється 51 рік, його офіційно звільняють з армії, забирають гвинтівку, пістолет і «консерву» і дарують споряджений помповий дробовик і мобілізаційне розпорядження - на випадок Великих Неприємностей і тотальної мобілізації. Особливість швейцарської армії - посилена підготовка офіцерів - резервістів. Бажаючі стати офіцерами проходять додаткові збори - кожен ранг - приблизно 100 днів в сумі. Грамотно потрапивши на збори, можна заодно поспілкуватися з потрібними людьми: поточними або можливими колегами, корисними політиками-депутатами та й просто з сусідом, бо ніхто не може ухилитися від служби, зовсім ніхто - ні студент (та прямо з аудиторії, - запросто), ні сам президент, якщо вони чоловіки. Під час військових зборів за військовослужбовцем зберігається робоче місце і 80% заробітної плати. На озброєнні у армії Швейцарії - понад 800 (!) танків і бронемашин (420 "Леопардів-2", 150 "М-109"). У країні протяжністю всього 300 км - 14 ескадрилій з більш ніж 350 бойовими, 120 навчальними літаками і 100 гвинтокрилами. Парк постійно оновлюється. Такого як, наприклад, в американській армії (не кажучи про українську!), коли пілот часто молодше свого літака - тут не допускають. Неліквід і ретельно відремонтовану і відновлену армійську зброю держава продає громадянам із значною знижкою, причому особливо пропонує його жінкам. Реєстрація проста, і тільки для нового, купленого в магазині. При покупці з рук - не потрібно. За обережними оцінками, тільки армійської зброї, карабінів-напівавтоматів і мисливської зброї на руках у населення - до півтора мільйона. Плюс приблизно два мільйони пістолетів. У країні десятки стрілецьких клубів, а тирів майже стільки ж, скільки кав`ярень. Солдати мають два вихідних на тиждень зі звільненням. Всю технічну роботу за них виконують приватні фірми. Периметр в/ч охороняють також приватні охоронні фірми! Підйом о 5-00, і далі - все бігом. З перервами на обід і туалет - суцільна війна: фізпідготовка, стрільба, рукопашна, водіння, альпінізм і знову по колу. І так до відбою. А відбій - о 24-00. А о 5-00 - знову підйом. Кажуть, таке напруження мало в якій армії є. Солдатів ганяють так, що вони перетворюються в "термінаторів". Приклад - офіцер, що потрапив в лауреати премії "Дарвіна-2007". Спочатку він до знеможення вчить свій взвод поводитися з пістолетом, а потім для перевірки (як звик) кидається з багнетом на замученого бійця. Результат - той пристрелив офіцера на повному автоматі. Саме цікаво, що солдату після цього інциденту навіть не висунули звинувачення... При неявці за повісткою (сесія, весілля, запій, відпустка і т.д.) світить штраф і в’язниця по такій страшній статті, що рядовий швейцарець може ставити хрест на своїй кар’єрі. Його більше ніхто і ніколи на пристойну роботу не візьме. “Білий квиток”? Ти сліпий, хворий або емігрант? Отримай 3-процентний податок на утримання армії! Пацифіст-альтернативник? Отримуй ті ж повістки, але на розгрібання муніципального сміття, і в півтора рази частіше. Працюєш за кордоном і без причин забув або не дістався до зборів? Див. вище - в’язниця. Сьогодні, щоправда, швейцарська армія зменшується, можливостей ухилитися від служби стало дещо більше, однак, 3% додаткового податку для тих, хто не потрапляють до війська, все одно сплачувати доводиться. Відомо, що з часів Середньовіччя й до сьогодення саме швейцарські найманці складають охорону Папи Римського. Якось фашистський дуче Муссоліні пригрозив Папі, що захопить Ватиканський палац. Сотня швейцарських гвардійців, не чекаючи розв'язки, мовчки почали рити окопи й облаштовувати кулеметні гнізда. Вони всерйоз зібралися воювати хоч проти всієї італійської армії... Стабільний нейтралітет підтримується не тільки армією, але й суворим “ні-до-кого-неприєднанням”. Звичайно, розмови про те, що «всі зберігають там гроші» - дитячий лепет. Перед Другою Світовою таким само банківським раєм була і Бельгія. І що в підсумку? Розкатали її танками. А от Швейцарія всерйоз готувалася воювати. Було прийнято національний план "Редут", за яким проводилася тотальна мобілізація, заміновувалися всі об'єкти інфраструктури (насамперед - мости й тунелі). Армії віддавався чіткий наказ: будь-які заяви про капітуляцію вважати провокаціями і битися з ворогом до останнього. Уздовж кордону на танконебезпечних ділянках було споруджено тисячі укріплень - тоблеронів - які сьогодні є одним з об'єктів паломництва іноземних туристів. Гітлерівським командуванням уже було розроблено план окупації Швейцарії (план "Таненбаум"). Та зрозумівши, що ця війна проти крихітної країни обійдеться їм занадто дорого, нацисти відвели свої війська, обмежившись погрозливими дипломатичними нотами. Ці погрози, однак, не стали перешкодою швейцарським льотчикам, котрі за роки війни неодноразово знищували ворожі літаки, що випадково чи навмисне залітали до їхнього повітряного простору. Кілька разів за схожих обставин дісталося й американцям. В результаті, будь-які польоти ближче ніж за 50 км від швейцарського кордону були просто заборонені. Словом, сучасна Швейцарія - це не лише банки, сир, шоколад і годинники. Народ, що має кілька державних мов і розділений гірськими хребтами, як виявляється, вміє і завжди готовий за себе постояти. За матеріалами сайту "Всеукраїнської асоціації власників зброї".
Коментарі
Дописати коментар