Епітафія Міхо Саакашвілі

Це мій коментар до статті Віталія Портникова на сайті TVI.

Для Віталія Портникова демократія - самоціль. І нам, і грузинам потрібна не демократія, а модернізація. Всі успішні модернізації (Тайвань, Сінгапур, Південна Корея) відбувалися авторитарним шляхом. По іншому і бути не могло. Країни бідні, мобілізувати злидарів демагогією чи прямим підкупом ("за шмат гнилої ковбаси і матір рідну продаси") дуже легко. Щоб проводити реформи треба мати добру службу безпеки і придушувати спротив, звідки б він не виходив. Розумів це Саакашвілі? Розумів. Але батоно Міхо не мислив системно, а був в значній мірі авантюристом. У країні з низьким життєвим рівнем повинно бути багато зеків. І щоб їх тримати в стійлі повинні бути репресії. Саакашвілі допустив існування непідконтрольних ЗМІ, втратив політичну ініціативу - допустив у політику російського мільярдера і врешті став жертвою спецслужб - в ефір вийшов ролик з тортурами в тюрмі. Остання спецоперація і забрала голоси в його партії. Загрався Міхо в демократію.
Що тепер буде? Іванішвілі зачистить Грузію від людей Саакашвілі. Останньому, можливо доведеться емігрувати. Якщо пан Віталій думає, що грузинський народ знову зробить вибір на користь Саакашвілі, то помиляється. Ніхто грузинам цей вибір зробити не дасть. Іванішвілі слава демократа не потрібна. Ну, будуть незадоволені... Ну й що? Іванішвілі країни на хліб з маслом вистачить. Захід перестане підтримувати? Повернеться під протекторат Росії.
Нема нічого страшніше демократії, коли одній частині населення протистоїть друга, приблизно така ж за чисельністю. Демократія підходить тоді, коли в країні єдність і партії змагаються лише за те, хто краще поведе країну в майбутнє. А не коли змагання йде між національними силами і іноземною агентурою.