ІНША ЛОГІКА

Перечитую свій прогноз про неможливість російсько-української війни, який не справдився. Як і прогнози решти політологів…  Аргументи мої лишаються вірними і зараз, одначе російсько-українська війна таки розпочалася. І тут згадуються аргументи Віктора Суворова щодо  початку нападу Німеччини на Радянський союз. У радянському Генштабі бачили мінімум два індикатори початку війни Німеччини проти СРСР:

1. зміна рушничного мастила з літнього на зимове;

2. падіння у Європі цін на баранину, спричинене масовим забоєм овець для пошиття кожухів Вермахту.

Але Гітлер не планував воювати до зими, а отже не потребував зимового мастила і кожухів. Згодом і те, і інше дуже знадобиться німецькій армії, але з індикаторами Генштаб помилився.

Путінська логіка полягала в тому, що Росія готувалася не до російсько-української війни, яка програшна за замовчуванням, а до військової спецоперації. Чому Путін війну в Україні назвав спецоперацією? Це ключове питання. Пропагандистський туман тут ні до чого. Правильна відповідь: спецоперація названа спецоперацією, тому що вона і замислювалась, як спецоперація, а не війна.

Путін - не військовий, а кадебешник. Захоплення Криму - якраз не військова операція, а операція спецслужб. Бойових дій, як таких, у Криму не велося. Українські частини здалися самі, а інші силовики (СБУ, поліція, прокуратура) перейшли на бік Росії майже у повному складі.

Але спецоперація в Україні змавпована не з Кримської, як всі думають, а з Афганської операції. Етапи Афганської спецоперації:

1.Висадитися в Кабулі.

2. Захопити палац Хафізулли Аміна.

3. Самого Аміна вбити.

4. На місце Аміна посадити свою маріонетку Бабрака Кармаля.

Окупаційний контингент Радянської армії при цьому ні в що не вмішується, а служить виключно для демонстрації сили перед афганськими елітами.

Далі в Афганістані все пішло інакше, але сама зміна влади була з точки зору спецслужб проведена блискуче. Захотілося повторити...

Як стало відомо з інтерв'ю секретаря РНБОУ О.Данілова Бі-Бі-Сі, російський десант повинен був захопити урядовий квартал у Києві і вбити президента В.Зеленського. На його (Зеленського) місце планувалося поставити якусь маріонетку в погонах з числа українських генералів. Російський окупаційний контингент виконував би функції демонстрації сили і боротьби з "націоналістичними батальонами". Звідси парадні однострої, оркестр, щити і дубинки Росгвардії. Воювати по-справжньому ніхто з них не збирався! "Денацифікація" проводилася б фактично руками самих українців з числа промосковської аґентури.

Але західні сецслужби своєчасно поінформували Зеленського про план російської спецоперації. Тому з самого початку спецоперація провалилася: аеродром в Гостомелі, де мав висадитися російський десант, був виведений з ладу. Літаки з десантом не сіли. Самих десантників перекидали частково гелікоптерами, частково взагалі автошляхами через Чорнобильську зону.

Раптовості не вийшло, Зеленський з Києва не втік, захопити Київ наявними силами було просто неможливо. В результаті недобитки російських військ довелося перекидати з Північного напрямку на Донбас.

Роспропаганда оперативно змінила ціль операції, тепер це "відновлення територіальної цілісності республік Донбасу". Так чи інакше російські війська видихнуться і будуть розбиті.
Констатуємо, що повторити події 1979р. в Афганістані росіянам не вдалося.

Як бачимо, логіці війни протистояла логіка спецоперації. Реальний хід подій пішов у логіці війни. Інструментарій спецоперації в умовах війни виявився малопридатним для нових завдань. Війна породила наслідки, які навіть не планувалися.

Головний наслідок провалу спецоперації – зміна позиції колективного Заходу з нейтральної на проукраїнську. Фактично Європа і США стають тилом України. За таких обставин військова поразка Росії стає лише питанням часу. Які можливі контрзаходи з боку Росії після провалу «другого етапу спецоперації»? На нашу думку це шантаж України і колективного Заходу застосуванням тактичної ядерної зброї. Є підстави вважати, що в результаті «човникової дипломатії» європейських очільників до Путіна доведені можливі наслідки такого застосування. З чого зовсім не випливає, що він не буде шантажувати військово-політичне керівництво України. Президенту Зеленському треба просто не піддаватися на провокацію і тоді остаточна перемога буде за нами.