Анатолій Амелін: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна запроектувати»

Анатолій Амелін: «Майбутнє не можна передбачити, але його можна запроектувати» / Український інститут майбутнього

Анатолій Амелін дуже розумна людина і робить добру і потрібну справу, але завдяки ліберальному підходу робить і методологічні помилки.

От треба нам 20 млрд. доларів інвестицій, а маємо 2, та й то 70% з них реінвестиції з офшорів. Припустимо, що Анатолій піймав Золоту рибку і начисто ліквідував всі ті ризики, що заважають інвестувати... Чи прийде якийсь "дядечко Сорос" з 20 мільярдами? Хтось прийде, але не з 20-ма, а з одним мільярдом і це буде непоганий варіант.

Є чотири чинники, які А.Амелін не враховує:

1. Сорос приходить не для інвестицій, а для того, щоб влаштувати кризу і повалити економіку, що росте. Так була влаштована Азійська криза в 90-ті роки. Постраждали всі, викрутився лише Гонконг з його колосальними валютними запасами.

2. Справжні передові і проривні технології ніколи не інвестуються за межі метрополії. На цьому базується технічний і технологічний відрив Заходу від решти світу. Японію ми теж включаємо у Захід, як учасника Тристоронньої комісії. А наш автор вірить В.Леніну, що у капіталістів можна купити мотузку, на якій їх повісять.

3. Припустимо, що іноземні капіталісти таки інвестували 20 млрд. доларів в економіку України (друге побажання до Золотої рибки). Які будуть політичні наслідки? Чи справді краще, коли економіку твоєї країни контролює іноземний капітал, а не 5-6 вітчизняних олігархів? Олігархів можна і посунути, майно їхнє піде з молотка, як тільки вони втратять доступ до держбюджету... З іноземним капіталом таке не провернеш. Водночас, іноземці не заінтересовані ні в появі українського середнього класу, ні в соціальній державі, ні в збільшенні життєвого рівня українців. Політичну стабільність прозахідний режим повинен утримувати репресіями. З безлічі причин таке в Україні неможливо, а значить, будуть політичні і соціальні конфлікти. Наслідок: втеча капіталу і повернення до теперішньої ситуації.

4. Схема з іноземними інвестиціями виглядає привабливою лише до тих пір, коли приток іноземного капіталу в країну перевищує його відток. Але така ситуація може швидко скінчитися не лише з політичних, а й з економічних причин - насичення ринку капіталом. В цьому випадку відтік валюти за кордон у вигляді дивідендів нічим компенсувати. Наслідок: девальвація гривні і настання всіх суміжних проблем з політичними включно.

                                                                               ***

Моя маленька рецензія на інтерв'ю А.Амеліна не буде повною, коли все обмежиться лише критикою, без конструктивних порад. Нагадаю лише, що з точки зору українських націоналістів, лібералізм - ідеологія, що обслуговує фінансову олігархію, яка паразитує на національній державі і нації взагалі. Тому автор інтерв'ю, як чорт ладану, боїться власної держави, яку готовий фінансувати по-мінімуму, аби не здохла... Але російсько-українська війна і тут вносить корективи... В "азійських тиграх", а тепер і в КНР, державний вплив широко використовується. Держава виступає, як адміністративним (преференції вітчизняному капіталу, протекціонізм), так і економічним агентом.

Держава сама емітує власну валюту і отримує премію від цього (сеньйораж). Держава сама може бути кредитором власної економіки, навіть без банків та іноземних інвесторів. Треба тільки, щоб емісія гривні направлялася не на валютну біржу для скупки іноземної валюти, а в реальну економіку. Технічно це можна зробити через емісію казначейських векселів, що ходять виключно в межах реальної економіки і не можуть потрапити на валютну біржу.

Приклад. Держава оголошує конкурс на будівництво автобану. Генпідрядник отримує аванс казначейськими векселями, якими з дисконтом чи без, розплачується з субпідрядниками , які в свою чергу - зі своїми субпідрядниками. Векселі циркулюють в реальній економіці до повного їх погашення Держказначейством. З цього правила є два винятки:

- векселя достроково викупаються Держказначейством по номіналу для виплати зарплати. Але зарплатні проекти повинні відкриватися підприємствами всіх форм власності лише у державних банках. Ну, щоб під виглядом зарплати гривня не попала на валютну біржу.

- закупка матеріалів, обладнання і технологій за кордоном, за іноземну валюту у випадку, коли в Україні не існує аналогів. Такі закупівлі відбуваються під державні гарантії (гарантію державного Ексімбанку або інших держбанків), але першою подією є поставка в Україну матеріалів/обладнання/технологій. Тобто унеможливлюється схема попередньої оплати на якусь фірму-офшор, що щезає після отримання грошей. Розрахунки через офшори забороняються законодавчо, крім випадків, що стосуються нацбезпеки. В цьому випадку векселі також викупаються Держказначейством достроково і по номіналу. Отримана гривнева маса теж через держбанки направляється на біржу для купівлі іноземної валюти.

Звісно, що державні інвестиції за обсягом в кілька разів переважатимуть іноземні. Значного росту інфляції не буде, позаяк на додаткову емісію отримуємо додаткове покриття, в нашому прикладі - автобан.

Звісно, що державне інвестування не повинне обмежуватися об'єктами інфраструктури. Держава повинна або сама будувати виробничі підприємства з наступним їх продажем приватному капіталу, або залучати приватних інвесторів через кредитування під низький відсоток держбанками. Це все одно краще за іноземні інвестиції і не треба вишукувати валюту для виплати дивідендів.