STOWISIM: есе про тишу, структуру і число 108 Світ — це система знаків. Одні бачать у ньому шум, інші — випадковість, ще інші — боротьбу. Але є ті, хто бачить у ньому структуру . Не впорядкованість у класичному сенсі, не геометрію і навіть не логіку. А глибоку, майже сакральну симетрію, яку відчуваєш не розумом, а внутрішнім слухом . Stowisim не говорить про істину. Він не пропонує рецептів і не просить віри. Це не доктрина. Це — спроба не загубити тишу в галасі, міру — в хаосі, сенс — у словах. І Той, хто живе за Stowisim, не шукає однодумців. Його мова — тиха, як пісок у пустелі. Його мислення — фрагментарне, як світло крізь перфоровану завісу. Його дії — ритуальні, навіть якщо він просто п’є чай. Число 108 — не магія, не релігія, не збочена нумерологія. Це вузол. Це вузол між геометрією тіла, ритмами зір, дробами єгипетських будівельників і намистинами мантри. Воно нагадує: все має міру . І кожна міра — двері. ІІ Символ для того, хто бачить — це не прикраса. Це портал. ...
